Але його вина повністю підтверджена матеріалами справи та доказана під час судового слідства.
Допитаний у судовому засіданні свідок Гриценко О. О. показав, що в 1994 році між ТОВ «Яна», яке він очолював і ДП «Львівський пивоварний завод» в особі його директора було укладено договір про оренду не житлового підвального приміщення у м. Львові.
У січні 1997 року, у зв’язку із змінами форми власності — утворенням приватного підприємства (далі ПП), зміною юридичної адреси та банківських реквізитів, свідок Гриценко О. О. звернувся до підсудного для переоформлення договору оренди із ТОВ «Яна» на ПП «Дім». При цьому підсудний зазначив свідку, що сам договір переукладати не потрібно, а лише необхідно внести зміни до договору оренди.
Під час бесіди в кафе «Явір», підсудний запропонував свідку внести додаткову плату за оформлення такого додатку особисто йому — Буркову Ю. Ф. і назвав конкретну суму — 1000 доларів США.
Протягом лютого — березня місяця 1997 року свідок неодноразово звертався до підсудного з проханням передати йому додатки до договору оренди, на що підсудний посилався на те, що не може це зробити, при цьому відмовляв свідку по різноманітним обставинам.
Приблизно на початку квітня 1997 року підсудний зателефонував свідку і нагадав йому, що збитки ПП «Дім» від нарахування пені, штрафів з боку контролюючих органів, а також нарахування штрафів і пені за несвоєчасно внесену орендну плату ПП «Дім» мають тільки з вини самого свідка — невнесення плати за додаток.
Зрозумівши, що підсудний, зловживаючи своїм службовим положенням створює умови для того, щоб він дав Буркову Ю. Ф. хабара, свідок в робочому кабінеті підсудного, на його вимогу, передав Буркову Ю. Ф. 1000 доларів США, після чого останній дав вказівку відповідним працівникам передати свідку примірники додатку до договору оренди.
Свідок на попередньому розслідуванні та у судовому слідстві особливо підкреслював, що підсудний ніколи не пропонував йому передати будь-якої суми в борг, боргових розписок не давав, договорів позики між свідком і підсудним не укладалося.
Слід зазначити, що Гриценко О. О. на підставі ч. З ст. 170 КК України та п. 2 ст. 6 КПК України звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку з тим, що відносно нього мало місце вимагательство хабара і після дачі хабара свідок добровільно заявив про це до порушення кримінальної справи щодо нього відповідним правоохоронним органам.
Показання свідка Гриценка О. О. повністю підтверджуються іншими доказами по справі:
— протоколом заяви Гриценка О. О. про вимагательство у нього хабара Бурковим Ю. Ф.;
— протоколом вилучення грошових цінностей (валюти) у розмірі 1000 доларів США у Буркова Ю. Ф.
— протоколом огляду вилучених у Буркова Ю. Ф. 10 банкнот доларів США по 100 доларів США кожна, із зазначенням понятих у тому, що при спеціальному освітленні банкнот на кожній банкноті було чітко видна надпис «хабар»;
— протоколом перепису та маркування 10 банкнот доларів США спеціальним написом «хабар»;
— протоколом звукозапису бесіди між Бурковим Ю. Ф. та Гриценко О. О.;
— висновком експертизи звукозапису;
— протоколом явки з повинною Буркова Ю. Ф.;
— іншими доказами по справі.
Тому показання підсудного Буркова Ю. Ф. про те, що він не скоював злочину у якому його обвинувачують, а гроші він отримав шляхом надання йому позики з боку Гриценка О. О. на думку обвинувачення є формою захисту з боку підсудного і не підтверджується доказами, що зібрані по справі.
Хочу особливо звернути увагу на той факт, що згідно протоколу звукозапису бесіди між свідком і підсудним, саме свідок звертається до підсудного з проханням зменшити суму його виплати грошової винагороди підсудного. На запитання слідства чому саме таке прохання було звернуто з боку позикодавця до позичальника а не навпаки.
Таким чином, досліджені в судовому слідстві докази дають підставу стверджувати, що Бурков Юрій Федорович своїми навмисними діями скоїв злочин, який йому інкримінується — одержав хабара в особливо великому розмірі.
На підставі вищенаведеного я обвинувачую Буркова Юрія Федоровича у скоєні злочину, передбаченого частиною третьою статті 168 КК України і пропоную визнати його винним у вчиненні цього злочину.
При обиранні міри справедливого покарання Буркову Ю. Ф. пропоную врахувати вимоги статті 39 КК України, тобто призначити йому покарання враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного підсудним злочину.