Тобто в даному випадку письмові пояснення Петрунька не можуть братись до уваги, оскільки вони були витребувані під тиском працівників правоохоронних органів.
Відповідно до коментованої ст. 369 КК України, предметом хабара є матеріальні грошові цінності. В матеріалах справи відсутні грошові кошти, які є предметом хабара та могли бути речовим доказом. Тобто даному випадку відсутній склад злочину (передбаченого ст. ст. 369, 190 КК України)
Закон вимагає, щоб у процесі кримінального судочинства кожен, хто вчинив злочин, зазнав справедливого покарання і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений, щоб у кожній справі була встановлена істина, а обвинувальний вирок ґрунтувався на переконливих і безспірних доказах. Якщо ви, шановний суд, винесете із залу суду таке ж переконання, як і я, якщо мої доводи підтвердять у вас ці переконання, то, я думаю, що не далі як через кілька годин підсудний почує з ваших уст виправдувальний вирок.
9.3. Промови представника позивача
9.3.1. Промова у справі «Авіалінії України»
Шановний суд!
Судовий процес про незаконне звільнення Павлюка Юрія Степановича з посади виконуючого обов’язки Голови правління Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Авіалінії України» підходить до кінця. Всі обставини цієї справи вже були детально досліджені.
В ході судового розгляду Позивач та його представник, Відповідач та його представник дали пояснення щодо обставин справи, були допитані свідки по справі, а також досліджені й інші письмові докази по справі і таким чином були встановлені наступні обставини:
20 вересня 2001 року наказом № 633 Позивач був призначений на посаду виконуючого обов’язки Голови правління ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України». Протягом тривалого періоду часу Позивач сумлінно виконував обов’язки керівника Авіакомпанії. 18 січня 2002 року Позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням в якій обґрунтував підставу звільнення як неможливість виконувати функції керівника Авіакомпанії через важкий стан здоров’я. 24 січня 2002 року в Міністерстві транспорту України відбулася робоча нарада за участю посадових осіб Міністерства транспорту та представників Авіакомпаній України, на якій Позивач відкликав свою заяву про звільнення і погодився й надалі виконувати функції керівника «Авіакомпанії «Авіалінії України».
З 25 січня 2002 року по 23 лютого 2002 року позивач важко хворів, що підтверджується листками непрацездатності, виданими позивачеві на цей період. Крім того в період з 19 по 27 лютого 2002 року Позивач літав до Китайської народної республіки для проходження курсу мануальної терапії з метою закріплення курсу лікування, отриманого в Україні. Відразу ж після повернення позивач належним чином оформив свій вихід на роботу і 28 лютого 2002 року з’явився на роботу для виконання своїх трудових обов’язків, справедливо вважаючи, що все ще являється керівником ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України».
Однак під час перебування позивача на лікарняному Міністерство транспорту України видає наказ № 58 від 31 січня 2002 року про звільнення позивача з займаної посади за власним бажанням з 4 лютого 2002 року, керуючись заявою позивача про звільнення від 18 січня 2002 року. В судовому засіданні представник відповідача не визнав факт відкликання заяви позивачем, наполягаючи на письмовій формі відкликання. Проте шановний суд, чинним законодавством про працю, зокрема Кодексом законів про працю України не встановлено обов’язкової письмової форми відкликання заяви про звільнення. Крім того, відповідач видав наказ про звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності останнього, що безперечно забороняється чинним законодавством про працю.