Також складська довідка не є розрахунковим, кредитним або фінансовим зобов’язанням. Тому оспорювана відповідачем складська довідка не підпадає під пункт 23 вказаного «Положення про організацію бухобліку». Крім того, відсутність підпису головного бухгалтера на складській довідці, не може автоматично тягти за собою такі наслідки для третіх осіб, як недійсність зобов’язання, вираженого видавником довідки перед третіми особами. В законі нема прямого натяку на такі наслідки.
Я вважаю що суд не може брати до уваги той факт, що довідка була відізвана з поясненнями, що була видана тільки на прохання представників позивача, які мали на меті пошук покупців, тому що таке ствердження прямо суперечить змісту довідки, яка могла бути видана тільки дійсному власнику продукції.
Ретельно дослідивши наповнення діючого законодавства про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, а саме: «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні», затв. постановою КМ України № 250 від 03.04.2003 р. «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. Наказом Міністерства фінансів № 88 від 24.05.2005 р., зареєстр. в Міністерстві юстиції 05.06.2005 р. за № 168/704, а також «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на одержання цінностей», затв. Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.19996 р., зареєстр. в Міністерстві юстиції 13.06.2005 г. за № 293/1318. В жодному з вказаних нормативних актах не передбачений порядок що регламентує передачу майна на відповідальний схов. Отже складська довідка може служити належним документом, що відображає господарську операцію — відповідальний схов.
Позивач не заперечує, що 43,86 тон кормової добавки «Ліпрот» із належних йому 95 тон, він вже одержав, а дії позивача щодо односторонньої заяви про залік зустрічної однорідної вимоги є цілком законними. Таким чином вимоги позивача про повернення зі схову кормової добавки ліпрот у кількості 51,14 тон є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі вище викладеного керуючись ст. 50 Закону України «Про власність», статтями 128, 413—419, 423, 161, 162 Цивільного Кодексу України, статтями 82—84,49 Господарського процесуального Кодексу України, я прошу Суд:
1. Задовольнити позов.
2. Зобов’язати ВАТ «Трипільський біохімічний завод» передати СП «Торговий дім «Зварювання» 51,14 тон кормової добавки «Ліпрот» марки СГ-9, яка знаходиться в чужому незаконному володінні у ВАТ «Трипільський біохімічний завод» за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська. 127, в термін до 23.03.2006 р.
9.3.4. Промова у справі Пшеничного
Шановний суд, шановні сторони!
Я в повному обсязі підтримую позовні вимоги Пшеничного Ф. Ф. з підстав, викладених його представником в цьому судовому засіданні. Одночасно я підтримую заперечення представника Пшеничного проти позову Барбу Помпіліу виходячи з наступного.
Позов Барбу Помпіліу до Пшеничного Ф. Ф. та Мінського РУ ҐУМВС України в м. Києві про витребування майна від добросовісного набувача носить суто віндикаційний характер.
За цим позовом можна витребувати індивідуально визначені речі. Речі, визначені за родовими ознаками, можуть бути витребувані лише за наявності достатніх ознак їх індивідуалізації, що дозволяють встановити, що це саме та річ, яка вибула з володіння власника.
В позовній заяві Барбу Помпіліу зазначив:
1) У квітні 1994 р. в м. Бухарест (Румунія) на фірмі «Ні-сан» він придбав автомобіль «Нісан Патрол», 1992 р. випуску, сірого кольору, номер двигуна Д28Т055907Х, номер кузова У8К\УО260Ш577017.
2) У встановленому законом порядку вищевказаний автомобіль 15.04.1994 року був зареєстрований в м. Бухаресті на його ім’я, у зв’язку з чим йому було видано реєстраційне свідоцтво (копія свідоцтва приєднується) і реєстраційні номери В-11-М.
На підтвердження цієї обставини позивач надав суду переклад з румунської на російську мову непосвідченої ксерокопії якогось іноземного тексту. Оригінал документа, з якого робився переклад, суду не надано. З перекладу вбачається, що Управлінням поліції м. Будапешт з реєстраційним номером В-П-КМК. (у позові В-11-М), 15.04.1994 зареєстровано автомобіль «Нісан Патрол», рік виготовлення 1993 (у позові — 1992); мотор — 055907 X (у позові — Д28Т055907Х); колір — сріблястий (у позові — сірий); об’єм двигуна — 2326 кв. см, але за Рахунком, який позивач надав суду, він набув автомобіль з об’ємом двигуна 2,8 л. У перекладі зазначено, що автомобіль Барбу Помпіліу має технічний паспорт серії А 784890, проте цей документ суду надано не було. Таким чином, позивач, його представник та адвокат в судовому засіданні не довели, що викрадений у Барбу Помпіліу автомобіль є саме тим, що знаходиться у володінні Пшеничного Ф. Ф.