Ж. Лабрюйєр
* * *
Є такі люди, які говорять раніше, ніж подумають, є й такі, котрі, навпаки, втомливо уважні до того, що вони говорять... Страждаєш від тяжкої роботи їхнього розуму. Вони начебто навантажені фразами й різними зворотами. У них все продумане, навіть жести й постава; вони не ризикують ні найменшим слівцем, хоча б воно могло справити найкращий ефект, в них не вирветься нічого несподіваного, мовлення їхнє не тече вільним потоком: вони говорять правильно й нудно.
Д. Дідро
* * *
Великі інтереси — великі пристрасті. Ось джерело великих слів, повновагомих слів.
Д. Дідро
* * *
Хвилююче питання несподівано пробуджує красномовство у людині.
Д. Дідро
* * *
Хоч би якою високою була майстерність, без ідеалу немає істинної краси. Краса ідеалу вражає всіх людей без винятку, краса майстерності приваблює лише знавця... Істинне красномовство буде непомітним. Якщо я помічаю вашу красномовність, значить, ви не достатньо красномовні. Різниця між достоїнством майстерності й достоїнством ідеалу в тому, що одне полонить зір, а друге полонить душу.
Д. Дідро
* * *
Уміння ненароком зробити фразу є одним із найважливіших секретів красномовства.
С. Шамфор
* * *
Філософія розпізнає доброчинності, корисні з точки зору моральної й громадянської, красномовство створює їм славу.
С. Шамфор
* * *
Промова, так само як і наші вчинки, створює сприятливе враження тільки тоді, коли вона сповнена невимушеності, простоти й щирості.
Ф. Вейсс
* * *
Дбай більше про істину слів, ніж про красу мовлення.
К. Еккартсгаузен
* * *
Сказати щось ґрунтовне і водночас дуже гарне — справа нелегка; у крайньому випадку у той момент, коли відчуваєш красу, не завжди вловлюєш ґрунтовність.
Г. Лігтенбер?
* * *
Справжнє красномовство полягає у сутності, але зовсім не у словах.
Ш, Сент-Бев
* * *
Доки кожне слово вимовляється правдиво, доти і мистецтво слова удосконалюється.
Дж. Рескін
* * *
Тільки щиро висловлюючись, ви можете навчитися думати.
Дж. Рескін
* * *
Як часто неправильно вжите слово породжує помилкові судження!
Г. Спенсер
* * *
Що може бути кращим за красномовство вченого? Воно спирається на істинний стиль — рішучий, цілком відповідний до того, що треба висловити; швидше навіть він спирається на логіку — єдине і вічне підґрунтя доброго стилю. Це красномовство цілком тотожне до красномовства оратора, якому слово служить тільки для вираження думки, а думка — для вираження істини.
Е. Ренан
* * *
Слово... є певною мірою стимулом розуму. Але коли словом занадто захоплюються і відривають його від реальності, воно вже втрачає зв’язок з дійсністю і стає сильним засобом сп’яніння розуму.
Перший симптом — це незмірно велика кількість слів для вираження пустого й короткого змісту. Скоро постає другий симптом: базікання, яке не виражає ніякого змісту. У цьому випадку набір голосних і приголосних вражає уяву письменника, оратора, слова ллються потоком, розум збуджує безперервною вібрацією слухових перетинок. За цим настає явне ослаблення розуму... Вживаються слова заради задоволення, яке дається їхнім звучанням, без усякої поваги до тої частини людської природи, яка називається інтелектом.
Г. Майореску
* * *
Якою великою є перевага живого слова перед написаним! Люди зачаровуються жестом, голосом, усією навколишньою обстановкою... Якщо вони хоч трохи прихильні до мовця, вони спочатку захоплюються, а потім уже прагнуть зрозуміти, що він говорить... У письменника немає таких палких прихильників: його твір читають у вільний час у селі чи в тиші кабінету; люди не збираються разом, щоб йому аплодувати... хоч би якою гарною була його книга, її читають із упередженою думкою, що вона є посередньою... це не звуки, які тануть у повітрі й забуваються: що написане, того не зітреш.
Ж. Лабрюйєр
* * *
Мабуть, в усне мовлення можна вкласти ще тонший смисл, ніж у писемне.
Ж. Лабрюйєр
* * *
Животворне слово людини справляє на нас таку дію, яку не справляють ні книги, ні роздуми; воно сильніше вражає душу, глибше вкорінює в неї враження.
С. Пелліко
* * *
Писемне слово... все ж більше абстрактне й обмежене, менш вільне ніж усне, якому всю його вагомість може надати безпосередньо присутня особа.
Л. Фейербах
* * *
Написане слово — це бідняк, який пробиває собі шлях у світ власними зусиллями, у той час як усне, живе слово досягає вищих посад завдяки рекомендаціям її світлості княгині фантазії та її камердинерів — очей та вух.