— Тепер твоя черга розказувати про сім’ю, — сказала я, щоб відвернути Едварда від роздумів. — Напевно, ця розповідь виявиться набагато цікавішою за мою.
Він одразу насторожився.
— І що ти хочеш знати?
— Каллени тебе всиновили? — миттю звернулась я по підтвердження.
— Так. Після хвилинного вагання я запитала:
— Що трапилося з твоїми батьками?
— Вони померли багато років тому, — холодно відповів він.
— Мені шкода, — промимрила я.
— Я майже зовсім їх не пам’ятаю. Карлайл і Есме стали для мене батьками давним-давно.
— Ти їх любиш.
Я в цьому не сумнівалася. Це було очевидно з його тону, коли він говорив про них.
— Так, — усміхнувся він. — Вони — найкращі на землі.
— Щасливчик.
— Я знаю.
— А твої брат і сестра? Він кинув оком на годинник на панелі.
— На даний момент мій брат із сестрою, як і Джаспер із Розалією, навряд чи будуть у захваті, коли їм доведеться мокнути під дощем, чекаючи на мене.
— Ой, вибач, тобі вже, напевно, час їхати. Мені не хотілося виходити з авта.
— А ти, гадаю, не проти, щоб пікап опинився перед будинком до того, як шеф місцевої поліції повернеться додому, щоб тобі не довелося розповідати йому про інцидент на біології, — вишкірився Едвард.
— Голову даю на відтин, він уже в курсі. Форкс і секрет — поняття несумісні, — зітхнула я.
Він розсміявся, але ненадовго.
— Бажаю гарно провести час на узбережжі… гарної вам погоди для сонячних ванн, — він поглянув у стіну дощу.
— Ми не побачимося завтра?
— Ні. У нас із Емметом вихідні почнуться у п’ятницю.
— Чим же ви будете займатися?
Друг може поставити таке запитання, правда? Я сподівалася, Едвард не відчує розчарування у моєму голосі.
— Ми підемо в похід у Каскадні гори,[7] на південь від Рейніра.[8]
Пригадую, Чарлі розповідав про часті сімейні вилазки Калленів на природу.
— Чудово, гарного вам відпочинку, — я намагалася говорити радісно. Втім, не думаю, що мені вдалося надурити Едварда. У куточках прегарних вуст тремтіла посмішка.
— На вихідних зробиш дещо для мене? — він обернувся і зараз дивився мені просто у вічі, безсоромно використовуючи всю силу палючих золотих зіниць.
Я безпомічно кивнула.
— Не ображайся, але ти, здається, належиш до людей, котрі притягують до себе неприємності, наче магніт. Тому… будь ласка, не впади в океан, не потрап під машину, ну і… нічого в такому дусі. Гаразд? — хитро вищирився він.
Від його слів моя безпомічність випарувалася без сліду. Я пильно поглянула на Едварда.
— Зроблю все, що зможу, — відтяла я, вискакуючи під дощ і щосили грюкаючи дверцятами.
Коли «вольво» рушило з місця, на бездоганних вустах сяяла посмішка.
Розділ 6
Страшні історії
Сидячи в кімнаті та намагаючись зосередитися на третьому акті «Макбета», я уважно дослухалася до звуків за вікном. Навіть крізь шум дощу, думала я, складно не почути ревіння двигуна. Та коли я вкотре крадькома зиркнула на вулицю з-під фіранки, пікап стояв на звичному місці.
Не можна сказати, що я палко бажала настання п’ятниці; і зрештою вона більше ніж виправдала мої не-очікування. Не варто й казати, що кожен учень вважав справою честі висловитися з приводу моєї непритомності. Джесика, здається, взагалі витягнула з цього випадку все, що змогла. На щастя, Майк не базікав зайвого, ніхто наче не підозрював про участь Едварда. Звичайно, Джесика засипала мене запитаннями щодо подій у кафетерії.
— Що хотів учора Едвард Каллен? — поцікавилася вона на тригонометрії.
— Не знаю, — чесно зізналась я. — Він так і не пояснив до пуття, що йому потрібно.
— Ти жестикулювала і мала такий вигляд, наче тобі по голові цеглиною заїхали.
Як їй хочеться докопатися до істини!
— Невже? — я намагалася вдати байдужість.
— Знаєш, ніколи не бачила, щоб він сидів за ланчем із кимось, крім родичів. Це було дивно.
— Дивно, — погодилась я. Спіймавши облизня, Джесика розчарувалася і роздратовано війнула чорними кучерями. Ще б пак, вона сподівалася почути щось, з чого потім зліпить історію, яку всім розповідатиме.
Найгіршим у п’ятницю виявилося те, що хоча я знала — Едвард не прийде до школи, все одно сподівалася на диво. Заходячи до кафетерію із Джесикою та Майком, я не втрималася і поглянула на його стіл. Розалія, Джаспер і Аліса розмовляли, їхні голови майже торкалися одна одної. Мене огорнув відчай, коли я усвідомила, що мине хтозна-стільки часу, перш ніж я знову побачу Едварда.
7
Каскадні гори — одне з головних гірських пасом Північної Америки, що тягнеться від Британської Колумбії до північної Каліфорнії.
8
Рейнір — вулкан у штаті Вашингтон, належить до Каскадних гір, міститься на південний схід від Сієтла.