— Цього не може бути, — повторила я, адже ґуля не ґуля, затримка не затримка (а затримка явно була, хоча раніше й одного дня не траплялося), я аж ніяк не могла бути вагітною. Єдиною особою, з якою в мене були інтимні стосунки, був вурдалак, хай йому грець!
Вурдалак, який і досі, мов закам’янілий, сидів на підлозі й не подавав жодних ознак, що коли-небудь іще зможе ворушитися.
Отож має бути якесь інакше пояснення. Щось зі мною не так. Дивна південноамериканська хвороба, що має всі ознаки вагітності, тільки значно прискореної…
А тоді я дещо пригадала — пригадала ранок, який тисячу років тому присвятила глибокому дослідженню. Я сиділа у своїй кімнатці в будинку Чарлі, крізь вікно пробивався сіренький день, а я втупилася в екран старого буркотливого комп’ютера й квапливо переглядала сайт під назвою «Вампіри від А до Я». То сталося менш ніж за добу потому, як Джейкоб Блек, намагаючись розважити мене квілеутськими легендами, в які й сам на той час не вірив, сказав мені, що Едвард — вурдалак. Я швидко переглядала інформацію на першій сторінці — в основному міфи про вампірів, розповсюджені в різних куточках світу. Про філіппінського вурдалака Данаг, про єврейську естрі, про румунських вараколакі, про італійських стрегоні бенефіці (ця легенда, до речі, ґрунтується на перших сутичках мого теперішнього свекра з кланом Волтурі, хоча на той час я і гадки про це не мала)… Я дедалі менше вірила в байки, які ставали все неймовірнішими. З наступних сторінок у мене залишилися хіба якісь уривки спогадів. Здебільшого все це було схоже на вигадки-виправдання таких проблем, як висока дитяча смертність і подружня невірність. Ні, люба, нікого в мене немає! Ця гарна молодичка, яка на твоїх очах вислизала з хати, то злий сукуб[8]. Мені пощастило, що я живим зостався! (Звісна річ, тепер, коли я стільки знаю про Таню та її сестер, можу повірити, що деякі з цих байок таки були правдивими). Для жінок теж існувало виправдання. Як ти можеш звинувачувати мене в невірності — й то тільки через те, що ти повернувся після дворічної відсутності в морі, а я вагітна! Він же просто загіпнотизував мене своєю чаклунською силою вурдалака…
За одним із визначень інкуб[9] мав здатність стати батьком дитини своєї бідолашної жертви.
Мов п’яна, я похитала головою. Але ж…
Я подумала про Есме, а особливо про Розалію. У вампірів не може бути дітей. Якби така змога була, Розалія уже давно б усе розвідала. Міф про інкубів — чистої води вигадка.
Проте… деяка відмінність таки є. Звісна річ, Розалія не може понести дитину, адже вона наче заморожена в тому стані, в якому з людського світу перейшла в нелюдський. Вона зовсім не могла змінюватися. А людське тіло, жіноче тіло має змінюватися, щоб понести дитину. По-перше, це щомісячна зміна циклу, потім інші зміни, пов’язані з ростом плода. Тіло Розалії не могло змінюватися.
А от моє могло. І змінювалося. Я торкнулася ґулі на животі, якої ще вчора не було.
А люди-чоловіки — вони більш-менш лишаються незмінними з періоду зрілості аж до старості. Раптом у голові сплила згадка, яка взялася невідь-звідки: Чарлі Чапліну було за сімдесят, коли в нього народилася остання дитина. Чоловіки не знають циклів, їхня здатність стати батьком не обмежується певними роками.
Отож звідки чоловікам-вурдалакам знати, чи вони можуть стати батьками, якщо їхні партнерки не могли стати матерями? Чи був у світі вампір, який відчув би нагальну потребу перевірити цю теорію зі звичайною жінкою? Чи з’явилося б у нього таке бажання?
Але один такий вампір був.
Одна половина мого мозку перебирала факти, згадувала й міркувала, тоді як друга половина — та, яка контролювала здатність моїх м’язів рухатися, — закам’яніла й неспроможна була повернутися до нормальної роботи. Я не могла поворушити вустами, бодай промовити слово, а як же кортіло крикнути до Едварда: поясни мені, що відбувається! Мені так хотілося дотягнутися до нього, торкнутися, але тіло не слухалося. Я просто витріщалася на власні перелякані очі в дзеркалі й обережно притискала ґулю на власному животі.
А тоді, зовсім як у яскравому сні минулої ночі, картинка зненацька змінилася. Все, що я бачила в дзеркалі, здавалося цілком інакшим, хоча насправді нічого не змінилося.
Що ж спричинило цю дивну переміну? Просто м’яка маленька ґуля штовхнула мою долоню — просто з мого нутра.
8
Сукуб (від лат.