М. Л. Стедман
Світло між двох океанів
Зворушлива казка… Готуйтеся плакати.
Лірично… Дебют Стедман обіцяє нам скарби і в майбутньому.
Читати всім.
Приголомшливий дебютний роман, який ви повинні прочитати.
Цей витончений напружений дебютний роман досліджує відчай, мораль, втрати й розглядає руйнівні способи приховування наших особистих неприємностей та наслідки таких страшних таємниць.
Несподіваний роман — і в тому, як викладено історію, і в лагідності, з якою авторка, М. Л. Стедман, передає емоційне шаленство. Напруга в цій інтимній драмі постійно наростає.
Стедман з Австралії, і вона досконало передає в романі її голос. Вона пропонує чудові описи Землі та її мешканців.
Неймовірно образна проза, що викликає відчуття того часу й місця, переконливі герої, теми прощення та спокутування й сюжет, що затягує і не дозволить вам відкласти книжку! Це чудовий дебютний роман.
Історія кохання, одночасно переконлива й ніжна.
Дивовижний твір… Стедман так яскраво описує це подружжя і їхнє життя майже сто років тому, що, здається, ви й самі беретеся по сходах маяка разом з ними… Ви не відкладете книжку аж до зворушливого завершення, що припаде вам до вподоби.
Дивовижна поява дитини в житті безплідного подружжя несе із собою не лише глибоку любов, а й зерна руйнації. Навряд чи існує тонша моральна дилема за ту, довкола якої австралійська письменниця Стедман побудувала свій дебют.
Закарбується в пам’яті… Від самого початку Стедман заманює читача емоційно складною історією, пишними описами цих диких і мальовничих пейзажів і яскравими персонажами, яким ми легко співпереживаємо. Приголомшливий і незабутній дебют.
Серед мальовничих пейзажів розіграється болісна моральна дилема. Найбільш вражаючим є тонке, але глибоке дозрівання Ізабель і Тома як головних героїв.
Стедман пише тонко, натхненно… Доступний і майстерно написаний літературний твір змусить вас плакати, а головні герої після його прочитання залишатимуться з вами ще довго.
Надзвичайна книжка… Трагедія така ж неминуча, як у книжках Гарді, і така ж незабутня.
М. Л. Стедман проявила себе досвідченим письменником у своєму дебютному романі… Немов маяк, ця книжка освітлює темні місця, а розбурхані нею емоції не полишатимуть вас декілька днів.
«Світло між двох океанів» залишається з вами ще довго після того, як ви перегорнете останню сторінку… Цей чудовий роман вирізняється з-поміж безлічі інших своїми емоційно нестабільними героями, кожен з яких викликає в читача глибоке співчуття… В майстерно написаному романі постає нерозв’язна дилема, і саме вам пропонується розсудити всіх героїв.
У пам’ять про моїх батьків
Частина перша
У день, коли сталося диво, Ізабель стояла навколішки на краю обриву, схилившись біля невеличкого свіжого хреста, зробленого зі шматка деревини, що прибилася до берега. Самотня пухнаста хмаринка повзла квітневим небом, яке простяглося над островом, відбиваючись у дзеркалі океану. Жінка плеснула ще трохи води на щойно посаджений кущик розмарину й притоптала ґрунт навколо нього.
— …І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого, — прошепотіла Ізабель.
На мить їй здалося, ніби вона почула крик немовляти, однак жінка списала все на гру уяви. Її увагу привернуло стадо китів, що пливли до узбережжя, щоб народити дитинчат у теплих водах. Їхні хвостові плавці час від часу з’являлися на поверхні, наче голки, що вишивали гобелен. Раптом ранковий вітерець знову доніс дитячий крик, цього разу голосніший. Не може бути!
Із того боку острова аж до Африки тягнувся неосяжний океанський простір. Тут Індійський океан переходив у величний Південний[1], і разом вони простягалися безкраїм килимом, на якому й стояв скелястий острівець. У такі дні, як сьогоднішній, вода нагадувала твердиню, складалося враження, що по цій блакиті можна пішки дійти аж до Мадагаскару.
Інший бік острова вередливо озирався на материкову Австралію, від якої його відділяли майже сто миль. Острів не належав материку, але і не був зовсім вільним від нього. Це найвища вершина гірського хребта, що пролягав дном океану й піднімався над водою, немов відкриті зубасті щелепи, котрі збираються зжерти будь-яке безневинне судно, що вийшло на фінішну пряму до гавані.
Ніби згладжуючи мимовільну провину, острів Янус Рок дав притулок маяку, промінь якого освітлював води в радіусі тридцяти миль, указуючи суднам на небезпеку. Щовечора в повітрі лунав незмінний гул ліхтаря, котрий рівномірно повертався. Безпристрасно, не звинувачуючи скелі, не боячись хвиль, маяк стояв, щоб у разі потреби рятувати життя.
Плач не стихав. Десь удалині брязнули двері, й на галереї маяка з’явилася висока постать Тома. Чоловік оглядав острів у бінокль.
— Ізі, — закричав Том, — човен! — Він указав на бухту. — На пляжі — човен!
Чоловік зник у дверях, а за мить вибіг із маяка.
— Схоже, у ньому хтось є, — крикнув він.
Ізабель поспішила до нього, і, схопивши її за руку, Том побіг стрімкою протоптаною стежкою до невеликого пляжу.
— Це справді човен, — заявив він. — О Боже! Там якийсь чоловік, але…
Тіло на сидінні човна не рухалось, а бозна-звідки й досі долинав крик. Том, кинувшись до човна, спробував привести чоловіка до тями, потім оглянув носову частину, відкіль доносилися крики. Він підняв вовняний згорток: у м’якій лавандовій жіночій кофтині — крихітне голосисте немовля.
— Хай йому грець! — вигукнув Том. — Чорт забирай, Ізі. Це ж…
— Дитина! О Господи! Томе! Томе! Дай її мені!
Він простягнув жінці згорток і знову спробував оживити незнайомця, та пульсу не було. Том повернувся до Ізабель, яка розглядала маленьку істоту.
— Він помер, Ізі. Що з дитиною?
— Наче все добре. Ні ран, ні синців. Яка крихітна! — сказала вона і, повернувшись до немовляти, притулила його до себе. — Тихо, тихо. Тепер ти в безпеці, дитинко. Ти в безпеці, гарненьке.
Том розглядав тіло чоловіка, то заплющуючи, то розплющуючи очі, щоб упевнитися, що це не сон. Дитина на руках Ізабель перестала плакати й лише важко сопіла.
— На цьому хлопцеві не видно ні ран, ні слідів хвороби. Його недовго носило течією. Не можу в це повірити. — Том замовк. — Візьми дитину до будинку, Ізі, а я накрию чимось тіло.
1
Південний океан — умовна назва вод трьох океанів (Тихого, Атлантичного та Індійського), що оточують Антарктиду. (