Отут хлопчик зважився запитати:
— А ті, хто не в Гільдії, хіба вони не свої? Мамка… і ось, друзі в мене є, Арим і Данген — ну, ти їх пам'ятаєш, шановний, вони зі мною тобі дрова приносили…
Сорот кивнув:
— Пам'ятаю. Звичайно, і поза Гільдією можуть бути свої — тільки ти маєш зрозуміти: ті хто в Гільдії, уже тому свої для тебе, що в них із тобою одне ремесло. Так є не у кожній Гільдії, але в нашій — так. І зрада, підлість — це саме те, чого від людей Гільдії ми не чекаємо (хоча всяке буває, звісно), а ось від інших таке завжди може трапитися. Друг — якщо він справді тобі друг, — прийме тебе будь-якого й віритиме тобі беззастережно, навіть знаючи істину про твоє ремесло, тому що він буде впевнений у твоїй любові до нього. Але не поспішай довіряти, так само, як не поспішають позичати великі гроші. Спочатку мідяки, потім — якщо мідяки повернуть, то срібло… Зрозуміло, бувають і негідники, які справно повернуть і мідні, й срібні монети, щоб отримати золоті й зникнути з ними назовсім, тому, повторюю — завжди будь напоготові. Цього я ще навчу тебе. А поки — більше мовчи, ніж говори, й краще мовчи, ніж бреши, а якщо вже доводиться брехати тим, кого любиш, — а тобі доведеться, — бреши мистецьки.
— Я розумію, що мушу мовчати, чого навчаюсь…
Я ніколи не зможу сказати? Нікому, крім людей Гільдії?
— Тобі ще рано говорити «ніколи», малий. Може, колись потім… тоді, коли будеш упевнений, що близькі люди не відвернуться від тебе й не зрадять, коли довідаються правду. Але позаяк тобі доведеться брехати своїм, бреши тільки словами. А роби завжди чесно. Дружба любить чесність. З неї народжується довіра, а це необхідно кожному з нас, чи то буде він Невидимкою, а чи Збирачем, торговцем, ремісником, воїном чи Імператором.
— Довіра… — повторив хлопчак.
— Так, Інтаре, — Сорот погладив його по голові. — Довіра й співчуття. Не бійся жаліти, побоюйся жалощів від чужих, але не соромся, коли свої тебе жаліють. Людина, якій є кому довіряти, кого пожаліти й на кого спертися самій, — це завжди дуже щаслива й дуже багата людина.
Хлопчик слухав і розумів — це правда. Йому здавалося навіть, що він знав усе це раніше, тільки давно забув і ось тепер зустрічає серед слів Сорота власні, давні, дорогі, — й тому слухати несподівано знайденого наставника було радісно.
А Сорот, не гаючи часу, того ж дня показав новому учневі деякі речі. Він попросив хлопчика принести знадвору кілька каменів. Потім повісив на плече Інтарові сумку, до якої поклав кошіль, натоптаний мідяками, та звелів відвернутися, заплющити очі й чекати.
— Я спробую вийняти із сумки кошіль і підмінити його каменем підходящої ваги. Ти маєш не проґавити та спіймати мене за руку.
Хлопчик кивнув. Весь напружений, стояв і чекав. Він чув, як Сорот ходить по кімнаті, вовтузиться десь… Кілька разів той пройшов зовсім близько за спиною в Інтара… Потім усе затихло, старий, очевидно зупинився.
«От зараз, напевно, — вирішив Інтар. — Зараз… так… ну ж бо… ще мить… Ось тепер!»
На рипіння він рвучко розвернувся — і побачив, як наставник зручніше влаштовується в древньому дерев’яному кріслі. У його долонях затишно лежав кошіль із мідяками.
— Га? — хлопчисько розгубився. — А як же…
Приголомшений Інтар поквапливо розкрив сумку.
Там лежав камінь.
Хлопчик якийсь час просто відкривав і закривав рота, немов рибка, витягнута з води. А потім закричав від захвату.
І відразу почувся стукіт у двері.
— Відчиняй, свої! — почувся веселий гучний голос Едрина.
Хлопчисько вмить розчахнув двері.
— Едрине! Здрастуй! — радісно привітав він молодика й раптом помітив за його спиною дуже знайому пичку. — Ой! Ренні! Й ти тут! Привіт!
— Привіт! — малий покруглішав, був чистенький і вбраний в усе майже нове. Він теж радісно схопив Інтара за руки.
— А я тепер в Едрина живу! Це… Підлогу мою, посуд… Ну, й гончарної справи вчуся. Так добре! Едрин каже — з мене будуть люди!
— Будуть-будуть, — молодик посміхнувся й погладив малюка по білявому волоссю.
— Я теж у гончаря в учнях! — і собі похвалився Інтар.
Едрин тим часом привітав Сорота і взявся розпитувати про здоров'я, розповідати новини й викладати гостинці, аж обидва хлопчаки завили від захвату: м'ясний пиріг, свинячий окіст, цибуля, червона редиска, помідори, солодкий пиріг, льодяники, горіхи в меду…