Він підступив до ванни, сам того не бажаючи, але неспроможний повернути навспак.
Він відсмикнув завісу.
У ванні лежав голий, майже невагомо завислий у воді Джордж Гетфілд, і ніж стирчав у його грудях. Вода навкруг нього бруднилась яскраво-рожевими плямами. Очі Джордж мав заплющені. Його пеніс плавав безвільно, мов водорість.
— Джордже, — почув Джек, як промовив його власний голос.
На це очі Джорджа вмент розчахнулися. Срібні, зовсім нелюдські очі. Руки Джорджа, риб’ячо-білі, знайшли вінця ванни, і він підтягнувся, прибравши сидячу позу. Ніж так і стирчав йому з грудей, ввігнаний рівновіддалено між сосками. Сама рана вже виглядала безгубою.
— Ви перевели таймер наперед, — сказав йому срібноокий Джордж.
— Ні, Джордже, я цього не…
— Я не заїкуватий.
Тепер Джордж уже стояв, так само вчепившись у нього тим своїм срібним нелюдським поглядом, але рот його розтягнувся в мертвій, фіглярській посмішці. Одну ногу він перекинув через порцеляновий борт ванни. Одною білою, поморщеною ступнею він уже сперся на підложний килимок.
— Спершу ви намагалися задавити мене, коли я їхав на велосипеді, а потім ви перевели наперед таймер, а потім ви намагалися зарізати мене на смерть ножем, але я все одно не заїкуватий.
Джордж насувався на нього, розчепіривши руки зі злегка скарлюченими пальцями. Він тхнув сирістю й цвіллю, як те листя, що його довго поливало дощем.
— То було заради твого ж блага, — сказав Джек, задкуючи. — Я перевів його наперед заради твого ж блага. Більше того, я між іншим дізнався, що ти зшахраював у своєму випускному творі.
— Я не шахрай… і не заїкуватий.
Руки Джорджа торкнулися його горла.
Джек розвернувся і кинувся навтьоки, він побіг з тією пливкою, невагомою повільністю, що є звичайною для сновидінь.
— Ти шахрай! Ти нашахраював! — скрикнув він у жаху й люті, перетинаючи затемнену спальню/вітальню. — Я доведу це!
Руки Джорджа знову сягнули його шиї. Джекове серце спухало страхом, аж він уже був переконаний, що воно ось-ось вибухне. А тоді, нарешті, його пальці обхопили дверну ручку, вона обернулася під його рукою, і він смикнув двері, розчинивши їх навстіж. Він вискочив звідти, проте не в коридор другого поверху, а в підвал, у ту кімнату, що поза аркою. Горіла оплетена павутинням лампа. Під нею геометричною скостенілістю стояв його складаний стілець. А повсюди навкруги височіли мініатюрні гірські хребти з коробок і ящиків і перев’язаних пачок рахунків і накладних і бозна чого ще. Крізь нього прорвалось полегшення.
— Я його знайду! — почув він власний крик. Він ухопив відсирілу, плісняву картонну коробку; та розвалилася просто в нього в руках, розсипаючи водоспад пожовклих тонких папірців. — Воно десь тут! Я його знайду! Він різко занурив руки глибоко в купу паперів і витяг їх звідти — тримаючи в одній руці сухе паперове осине гніздо, а в іншій таймер. Таймер цокотів. Від його задньої стінки тягся електричний дріт, до іншого кінця якого було причеплено в’язку динамітних набоїв. — Ось воно! — заволав він. — Ось воно, тримай!
Його полегшення стало абсолютно тріумфальним. Він досяг більшого, ніж просто втекти від Джорджа; він переміг. З цими чудодійними речами у нього в руках Джордж ніколи більше його не торкнеться. Джордж втікатиме нажаханий.
Він почав розвертатися, щоби протистояти Джорджу, і в цю ж мить пальці Джорджа вхопили його за горло, стиснули, перекрили йому повітря і після одного, фінального, запізнілого «хап» цілком припинили його дихання.
— Я не заїкуватий, — прошепотів Джордж у нього з-за спини.
Джек упустив осине гніздо, і звідти скаженою жовто-коричневою хвилею метнулися оси. Легені його палали вогнем. Джеків тремкий погляд упав на таймер, і відчуття тріумфу повернулося, разом зі зростаючою хвилею праведного гніву. Замість бути приєднаним до динаміту, дріт тягся до золотої головки міцної чорної палиці, такої, як та, з якою ходив його батько після дорожньої пригоди з молочним фургоном.
Він ухопив палицю, і дріт відпав. Палиця вчувалася важкою і цілком йому по руці. Він махнув нею назад собі через плече. Злітаючи вгору, вона чиркнула об дріт, з якого звисала лампочка, і світло почало колихатися вперед-назад, змусивши монструозно скакати по підлозі і стінах склепінчасті тіні. Опустившись, палиця вдарила щось набагато твердіше. Джордж закричав. Хватка на горлі Джека послабшала.