— Не дають Енергоатом? — спитав я. Він зламав золоту ручку й зіпсував чорнилом краватку, яка коштувала, як невеличка квартирка.
Кримінальну справу ми скасовували через суд. Я був без копійки. Заплатила Ганнуся. Вона ж поїхала зі мною забирати дядька з тюрми.
Був сонячний морозний день. Вона розчервонілася й стала ще красивішою. Дядько вийшов з дверей поруч з залізними воротами для автозаків, побачив нас і зупинився.
Тоді підійшов до Ганнусі, став на коліно й поцілував їй руку. Здається, вона плакала. Мені було погано видно. Потім обійняв нас обох і сказав:
— Знаєте, всі ці революційні гасла — «Ющенко так!», «Хайль Гітлер!», «Вся влада радам!» й навіть «Свобода, рівність, братерство!» — ніщо в порівнянні з тим, першим гаслом всесвітньої революції — «Віра, Надія, Любов».
Воно валить УСІ трони й відкриває двері ВСІХ тюрем. Я люблю вас.