– А ще, коли я вирубив Тютю, а Луна випадково спустила з нього фальшиву шкіру і всі побачили цього блакитного монстра з синьою мордою, почалася паніка. І тоді на місці, де стояв наш з Музикантом намет номер 13, раптом із землі виросла дивна конструкція-трансформер, – сказав Ромчик-Мамай.
– Так, спершу це нагадувало величезну чорну квітку з гігантськими пелюстками. З неї виросли довгі пагони-щупальця, що розповзлися по вершечку гори і загородили наш табір суцільною стіною, – подала голос досі мовчазна Луна-Лі.
- А потім ця квітка трансформувалася у рухомі сходи, що закінчувались платформою... – додав міні-Бетмен.
– Звідти почали вистрибувати синьоморди! Ось так! Ось так! Ось так! – примовляючи останні слова, Котигорошко-Спінер високо підстрибував, зображуючи, як синьомордівське військо з’являлося з-під землі.
– З пінобластерами! Музикант пояснив нам, яка це страшна зброя, – Фродо здригнувся, пригадавши появу космічних монстрів. – І механічний голос наказав усім залишатись на місцях. Сказав, що починається операція «Реванш» і що нас, недосконалих людських істот, вони заберуть до якогось центру переробки.
– Вони захопили всіх, крім нас. Тому ми сюди й проникли – щоб обміняти ікрини синьомордів на людей. Поки ще не пізно, – пояснила Саламандра, і я вперше побачив, як в очах завжди спокійної дівчини з’явилася тривога.
Президент ТТБ Соломія Джура, замислилась, обмірковуючи щойно почуту інформацію, а тоді звернулася до Ромчика-Мамая:
– А хто ставив той тринадцятий намет?
– Я, Музикант прибув до табору лише вночі. Поки я вбивав кілки, щоб натягнути мотузки, намучився страшенно – там, під тонким шаром землі, лежали великі кам’яні брили. Наче хтось навмисно розіклав їх по колу.
– Зрозуміло, отже, на цій горі існував стародавній кромлех — кам’яне коло, споруджене з величезних кам’яних брил тисячі років тому. Наші давні пращури вважали, що в таких місцях зосереджена могутня сила, що впливає на кожну живу істоту, котра перебуває поблизу кромлеха.
– Невже вершечок Підстави – місце сили? Таке, як у Шотландії, де зараз мама й тато ведуть розкопки на горі Треп!? – вигукнув я, вражено дивлячись на бабусю.
– Цілком можливо, але треба це перевірити. Синьоморди, які заволоділи Підставою і влаштували тут свою базу, так само могли розмістити інкубатори й вирощувати ікрини в різних частинах світу. Доведеться нам ненадовго звідси відлучитися.
* * *
Розділ 22. Як перекладається назва гори Треп?
Перед тим, як ми мали миттєво перенестися до Шотландії на місце розкопок кромлеха, пані Соломія заспокоїла команду ботанів і дала останні вказівки:
– Не хвилюйтесь, я огорнула лабораторію міцним коконом суперпавутини так, що жоден синьоморд до нашого повернення сюди не проб’ється. Перекрити доступ повітря або пустити отруйний газ вони не наважаться, бо тоді загинуть і їхні ікрини. Воду ми вам залишимо – бабуся подала знак, і Жук витяг із «Запорожця» велику баклагу з водою. З обідом, щоправда, доведеться зачекати. Але ми обов’язково добудемо щось їстівне.
– А можна мені з вами? – несподівано запитала Саламандра.
– Пробач, але ти маєш залишитись – до нашого повернення призначаю командиром тебе.
Я побачив, як Ромчик-Мамай спохмурнів. Хлопець явно сподівався, що тепер лідером нашої команди стане він.
Пані Соломія критичним поглядом обвела лабораторію і звернула увагу на Тютю, який досі непорушно стояв серед уламків гігантських муляжів комах.
– Климе, накажи йому сісти, бо врешті ваш колишній начальник табору і справді перетвориться на одного з цих експонатів.
Наблизившись до приборканого космічного прибульця, я проскреготав-просвистів-продзижчав йому на вухо по-синьомордівськи:
– Сидіти!
Блакитний монстр опустився на підлогу і завмер, підібгавши під себе пазуристі перетинчасті лапи. Він не звертав жодної уваги на те, що відбувається навколо, і на якусь мить мені стало навіть шкода це безпорадне створіння, котре з жорстокого хижака перетворилося на слухняного манекена. І коли до Тюті раптом підбіг Жук і почав по-блазенськи тиснути йому праву лапу, я розсердився на свого товариша і сказав:
– Знаєш, я ще розумію, коли глузують з підступного й небезпечного ворога, а знущатися над переможеним супротивником якось негарно.
Та Жук лише хитро підморгнув і втік, задоволено потираючи долоні.
Глянувши на прощання на своїх товаришів з Товариства Ботанів, я помітив, що Луна-Лі пильно придивляється до врятованих ікрин – так, ніби хоче побачити всередині маленьких, ще не вилуплених синьомордів. Фродо розповідає принцесі Леї щось цікаве, можливо, історію про подорож сміливого гобіта до казкових країв. А Спінер і міні-Бетмен обговорюють якісь спільні плани. Картина була настільки мирна, що я спокійно сів у часоліт поруч із Зайцем і Жуком.