В індуїстській трійці — Брахма, Вішну, Шіва — Шіва несе, як уже мовилося, функцію руйнівника, саме грізні риси переважають у його іконографії. Він часто прикрашений місяцем, обвитий кобрами, вдягнутий у тигрову шкуру й намиста з черепів. У нього чотири або п'ять ликів, багато рук і ніг, на лобі має третє око, яке здатне спопелити світ. Шия в нього синього кольору, бо, розповідає міф, він колись випив страшну отруту, щоб урятувати людство від загибелі. В руці він тримає тризуб, у якому символізує середнє вістря. Поруч із Шівою ступають священний бик Нандін й численний почет із злих і добрих духів — бгутів та якшів. З тисячі імен Шіви найвідоміші Рудра, Махадева, Махеша, Пашупаті, Ішвара, Ішана, Шанкара, Гіріша, Натараджа, Вішванатха тощо. У «Махабгараті», яка прославляє переважно Вішну, неодноразово мовиться, що Шіва-Рудра найсильніший з богів і наводиться 150 його імен, серед них і аватари Вішну. Шіва не тільки повелитель цілої армії духів-бгутів, але й пов'язаний з чаклунством. Описи 425 жертвоприносин йому у ведійській літературі пронизані почуттям страху та цілковитої безпорадності перед його всепроникною і невідворотною силою.
Рудра, тотожний слов'янському Родові і попередник Шіви, найчастіше асоціюється з худобою, губителем і охоронцем якої він одночасно є, і з тваринами взагалі. Через це він має епітет Пашупа, Пашупаті — «Владика худоби», «Владика тварин», де компоненти — па, — паті (споріднені з нашим батько, рос. батя) сходять до індоєвропейського кореня па — «охороняти», «захищати», «берегти». Іноді у ведах Рудра вживається в множині — рудри, тоді мається на увазі ціла армія міфічних істот досить зловісної подоби. Рудри — супутники бога Рудри, вони, корячися волі свого ватажка, нападають на людей і худобу, несуть недуги й смерть. Рудра суворий і дикий, як хижий звір, він — «черво<248>ний вепр небес». Стріли Рудри іноді тлумачаться як блискавки, і він традиційно сприймається як бог грози та бурі. Але у ведах ці стріли найчастіше пов'язуються з хворобами. Грізні стріли його — згубливі недуги й пошесті, і Рудру просять не метати їх. Смерть від недути — це смерть від руки Рудри, і її відрізняють від інших різновидів смерті. Головна недуга, якою карає Рудра, — пропасниця, гарячка, джвар (укр. жар). Джвара — один з епітетів Рудри.
Рудра насилає порчу на худобу, і худобу приносять йому в пожертву. При промовлянні його імені під час обряду годилося рукою торкнутися води — магічна дія для відвернення біди. Це ж саме слід було зробити і при згадці про демонів та духів небіжчиків.
Але Рудра і найперший зцілювач. Його благають зцілити людей і худобу, убезпечити від лих та нещасть, дати благословення, благоденство і добробут людям. Згодом у зверненнях до цього божества все частіше вживається епітет Шіва, витлумачуваний деякими дослідниками як «Милостивий». Цей епітет згодом витісняє ім'я Рудра і стає основним іменем цього божества. В той же час у подальшому його похмурі, негативні риси отримують дедалі більший розвиток. Найбільш уживане його ім'я у ведах — Рудра — іноді тлумачиться як Рудий, Червоний. У ведах це божество справді часто зображається червоним, асоціюється з червоним кольором (Гусева, 87–96). У давній Індії червоний колір пов'язувався зі смертю, очевидно, за кольором крові (пор. слов'янське руда — «кров»). Червоні предмети вживаються тут при магічних діях, що мають за мету спричинити смерть; засудженого до страти вдягали в червоне, червоні вінки вживалися при поховальних обрядах тощо. Водночас червоний колір пов'язувався і з воїнським станом, так званими кшатріями. В українців побутував звичай покривати загиблого козака червоною китайкою.
Щодо імені Шіва, то висловлюється припущення, що воно сходить до давнього дравідійського імені зі значенням «червоний». 3 іншого боку, ім'я Шіва може бути пов'язаним з українським словом сивий, синонімами якому є сизий та сірий. Це тим імовірніше, що іпостассю Шіви є сірий, сивий бик — популярний в українському фольклорі. Не виключено, що наше сивий споріднене з індоіранським ш'ява/с'ява — «темний», тобто не зовсім білий. До певної міри підтвердженням є вираз сива давнина, який несе відчутний нюанс «темна давнина», «давнина, повита мороком/пітьмою часу». Тобто поняття «темний» і «сивий» можуть сходити до якогось первісного спільного джерела. Подібне переосмислення, очевидно, могло статися і з санскритським крішна, яке взагалі означає «чорний», але фонетично надзвичайно близьке до нашого «красний», яке означає не лише колір — червоний, але й має значення «гарний», «вродливий». Недарма серед індійців воно широко вживане як чоловіче й жіноче ім'я. Ім'я з таким значен<249>ням могли мати й давні українці, що певною мірою підтверджує і легенда про походження назви Чернігів від княгині Черни. Крім того, показово, що ліва протока Сіверського Дінця, окрім назви Чорний Жеребець, має і друту назву — Красний Жеребець, що свідчить про певну неусталеність понять «чорний» і «красний», взаємозамінюваність їх, що обидва поняття сходять до спільного джерела (СГУ, 612).
У зв'язку з Шівою та його іпостассю — білим чи сірим биком, популярність останнього в українському фольклорі навряд чи випадкова. Бик — символ творення, парубок, віл — чоловік, телиця — дівчина, корова — жінка, земля. Така символіка переповнює наші весільні пісні й приповідки. На Великдень гуцули й досі христосуються з домашньою худобою. А коли з хати виносять покійника, то виганяюпь з хліва та приганяють з паші всю худобу попрощатися зі своїм господарем. Найранішим свідченням про бога Шіву прийнято вважати зображення на хараппських печатках, де так званий прото-Шіва сидить у йогічній позі серед тварин. У ранніх індійських пам'ятках Шіва згадується серед персонажів, які мали дві статі. В цьому аспекті Шіва відомий під іменами Нара-Нарі, тобто Чоловік-Жінка, а також Джаганпітрі-Джаганматрі, тобто Батько світу-Мати світу. Зображається він у таких випадках у вигляді людської постаті, права половина якої чоловіча, а ліва — жіноча. Особливо широкий діапазон його функцій став після злиття з ведійським Рудрою. Ведійські арії називали місцеві народи шішнадева, себто «фалособожні». Це прямо вказує на одну з головних характеристик Шіви, пов'язану з народженням, заплідненням, на те, що фаллос, лінгам був самостійним об'єктом поклоніння і замінював собою зображення Шіви.
Ім'я Рудра тлумачиться і як Ревучий, у зв'язку згадується ІІІевченко і його «як реве Ревучий» щодо Дніпра. Це може сходити до давнього уявлення про Дніпро як про Бика, Бугая, Самця.
Синами Рудри (отже, й Шіви), були марути, божества вітру й бурі. Помічники царя богів Індри, озброєні блискавками й стрілами-перунами, вони уособлюють вітри. У «Слові о полку Ігоревім» — це «вітри — Стрибожі внуки». В такому разі виходить, що Стрибог тотожний Рудрі/Шіві, бо Рудра в «Рігведі» означається як «Бик, супроводжуваний марутами», а компонент Стрі — в імені слов'янського божества теж означає «бик» (авест. staora — «бик», «худоба», гот. stiur, англ. stееr, нім. stier — «бик», споріднені з грец. tavros, лит. tauras — «бик»). Що відразу змушує по-новому поглянути на численні українські топоніми та гідроніми типу Стрий, Стир, Дністер, Стрв'яж, Стривігора та інші.