— Таких красунь я не бачив зроду! — прошепотів мій котик. — Я їй допомагатиму перевиховувати космопіратів. Як ти вважаєш, чи може такий простий рудий кіт, як я, сподобатися такій видатній блакитній киці?
— Звичайно! — запевнила я Гарбузика, ховаючи посмішку. — І потім, який же ти простий? Ти у мене справжній кіт-герой, рятівник співочих бананів і летючих жабок. До речі, летюча жабка, яка так злякалася тебе на початку, просила передати тобі вітання і запрошувала в гості.
Почувши мої слова, Гарбузик вдоволено всміхнувся, а тоді лизнув мене на прощання в носа і щодуху побіг наздоганяти чудову блакитну кицю, що вже віддавала якісь розпорядження своїм помічникам.
А я взяла на руки хлюсика, закинула на плечі рюкзак і, помахавши рукою Люмові та смарагдовій мавпочці, стисла в руці вогняну кульку. Мене підхопив шалений вихор, і за мить я вже стряла у своїй кімнаті, де стрілки годинника саме зійшлися на цифрі 12.