Після цих слів незнайомець вклонився й обернувся по свого капелюха. При цьому він підвів погляд і помітив мене, але не надав цьому якогось значення. Він узяв капелюха, ще раз уклонився і пішов. Тато нічого мені не розказав про цього відвідувача, а сам я не розпитував, адже боявся, що татусь розгнівається, що я підслуховував їхню розмову, хоча мав уже давно спати. Але річ у тім, — Гус заговорив тихіше, — що цей відвідувач був смаглявий і на чолі мав три крапки. Я тоді не надто переймався цим, а тепер розумію, що то було татуювання.
— Угу, — зауважив Піт, — отже, цей з міткою намагався розшукати дідуся через твого батька.
— Так, і саме через це, мабуть, дідусь Гораціо ніколи нам не писав, — відповів Гус, — щоб через нас його не змогли знайти.
— Отже, вогняне око, — пробурмотів Юпітер. — Скажіть, містере Двігінс, Гораціо Август хоч коли-небудь згадував про нього?
— Ні, любий хлопчику. Я знав його двадцять років, але ніколи про таке не чув. Усе, що я знав, написав у цій записці. Я вже шкодую, що розповів усе це репортеру, але мені й на думку не спало, що матиму прикрощі. Можу додати ще таке — останнім часом ваш дідусь став особливо обачний. Йому все здавалося, що він оточений недругами, що його хтось вистежує. Навіть мені він не довіряв. Тому цілком ймовірно, що він заховав щось досить коштовне від цих уявних недругів і надіслав до вас листа, який, як йому здавалося, допоможе вам віднайти заховане.
— Зрозуміло, — обізвався Юпітер. — Ми прийшли сюди, щоб якомога більше дізнатися про містера Августа, і бачу: все, що ви знали, ви переповіли у замітці. Тепер, я думаю, нам треба побувати у будинку в Часовому каньйоні, можливо, ми там ще щось знайдемо.
— Там нічого немає, окрім геть порожнього будинку, — зауважив Двігінс. — Як розпорядник духівниці покійного усі меблі та книги я продав, щоб розрахуватися з його боргами. Через кілька днів новий господар зруйнує будинок, аби збудувати на його місці кілька котеджів. Якщо ви хочете навідатися туди, я дозволяю вам це зробити, візьміть ключ від вхідних дверей Не знаю тільки, що ви збираєтеся там знайти, адже в будинку нічогісінько немає. Там лишилося тільки трохи книжок та ще скульптури, точніше, бюсти — гіпсові бюсти видатних людей. Але вони не являли собою жодної цінності, тому я продав їх за копійки перекупникові.
— Бюсти! — Юпітер підстрибнув, немов ужалений. — Гіпсові бюсти зі старого будинку! Та це ж ті самісінькі, які Титус Джонс учора привіз на склад. Цезар, Вашінгтон, Лінкольн та інші.
— Містере Двігінс, — заспішив Юпітер, — вибачте, нам треба йти. Дуже вам дякуємо. Я не зрозумів змісту загадкового послання, але ми поспішаємо.
Він обернувся і швидко зник за дверима. Дуже здивовані Боб, Піт і Гус гайнули за ним. «Ролс-ройс» чекав на них, а Уортінгтон дбайливо протирав його лискучі боки.
— Уортінгтон, негайно додому, — сказав Юпітер, сідаючи до авто. — Ми дуже поспішаємо.
— Гаразд, містере Джонс, — відгукнувся Уортінгтон.
Він вивів машину зі стоянки, і вона помчала в Рокі-Біч з максимально дозволеною швидкістю.
— Юпе, що за поспіх? — поцікавився Піт. — Ми летимо, ніби там щось вогнем горить.
— Саме так, вогнем, — загадково відповів Юпітер, — тому він і «Вогняне Око».
— Не збагну, — задумливо протяг Піт, але Боб, здається, здогадався.
— Юпе, — заволав він, — ти розгадав таємницю листа! Адже так?
Юпітер кивнув, він відчайдушно намагався приховати почуття гордощів за самого себе. Гус здивовано вибалушився на нього:
— Що, справді?
— Думаю, що так, — відповів Юпітер. — Ключик загадки — це захоплення твого дідуся оповіданнями Шерлока Холмса та гіпсові бюсти, про які нам розповідав Двігінс.
— Щось я не второпаю, — буркнув Піт. — Шерлок Холмс, гіпсові бюсти — що їх пов'язує з листом?
— Деталі поясню згодом, — відповів Юпітер, — а зараз пригадайте ту фразу з листа, в якій дідусь каже Гусу: «У серпні твоє щастя».
— То й що? — Піт продовжував не розуміти.
Гус теж. Боб відчайдушно намагався простежити, як міркує Юпітер.
— А тепер згадайте про бюсти великих людей — Вашінгтона, Лінкольна та інших. Поміж ними був і бюст Августа Дужого.
— «У серпні твоє щастя»! — схвильовано мовив Гус. — Цей місяць і це ім'я. Ти думаєш, що це «щось» заховане в бюсті Августа?
— Я майже впевнений у цьому, — відповів Юпітер, — все тулиться одне до одного. Містер Август любив на дозвіллі читати оповідання про Шерлока Холмса, а одне з цих оповідань називається «Шість Наполеонів» — про те, як у бюсті Наполеона заховали коштовності. Це оповідання, певно, наштовхнуло твого дідуся на думку заховати «Вогняне Око» там, де ніхто не здогадається його шукати — у звичайному гіпсовому бюсті. А бюст Августа він обрав тому, що це ім'я збігається з його власним і з прізвищем Гуса, і він вирішив, що або сам Гус, або його батьки здогадаються, де шукати. Зауважу, що «в серпні» (за юліанським календарем — «в августі») можна трактувати і як «у середині Августа». Ну, невдовзі ми знатимемо все напевно. Звісно, доведеться заплатити тітоньці Матильді п'ять доларів, щоб вона дозволила нам розбити бюст, та, на щастя, вона нам винна гроші за те, що ми полагодили пральну машину та газонокосилку, які дядечко Титус придбав минулого тижня.