Отож я вже майже відтворив обидва етапи цієї трагедії, коли вперше входив до Жовтої кімнати. Проте надзвичайно важке поранення на скроні ніяк не вписувалося в коло моїх умовиводів. І значить, бараняча кістка не могла бути використана під час першого етапу, бо в Матильди Станжерсон не вистачило б сили приховати таку рану, та жінка й не робила такої спроби, бо не опускала пасма волосся на скроні. Напрошувався висновок, що ця травма одержана потерпілою у другій фазі, тобто під час нічного кошмару. Я поставив це питання Жовтій кімнаті, коли прийшов туди, і вона дала мені відповідь!
Рультабій знову поліз до свого пакунка, видобув згорнутий учетверо аркуш білого паперу, розгорнув його, витяг звідти якийсь невідомий предмет і, тримаючи його двома пальцями, підніс голові.
— Це, добродію, білява волосина, закривавлена білява волосина панни Станжерсон… Вона налипла на мармуровий ріжок перекинутого нічного столика… Ріжок був також заюшений кров’ю. Невеличкий закривавлений ріжок, але який же він важливий! Він розповів мені про те, як жінка, нетямлячись од жаху, схопилася з ліжка й з усього розмаху вдарилася об цей мармуровий ріжок. Мені роз’яснилося, чому в Матильди Станжерсон не було необхідності змінювати зачіску. Медики дійшли висновку, що панна була вражена тупим предметом, до того ж у кімнаті знайшли баранячу кістку, і це негайно навело слідчого на думку, що саме вона є знаряддям убивства. Проте ріжок мармурового нічного столика також є тупим предметом, про який не подумали ні медичні експерти, ні слідчий. Я й сам, мабуть, його б не помітив, якби не той самий здоровий глузд, що підказав мені цю ідею й допоміг передбачити цей ріжок.
Черговий раз зал готовий був вибухнути оплесками, але Рультабій одразу ж продовжив свої свідчення, і тиша мерщій відновилася. — Єдине, що мені ще треба було довідатись — окрім імені вбивці, яке я розкрив лише за кілька днів, — це час, у який розігрався перший етап драми. Істина відкрилась мені, коли я ознайомився зі свідченням Матильди Станжерсон, — дарма що вони мали на меті ввести в оману правосуддя, — та її батька. Панна правдиво виклала свій розпорядок дня. Ми встановили: злочинець з’явивсь у флігелі між п’ятою та шостою годинами; приблизно чверть по шостій професор із дочкою взялися до роботи. Отже, це могло статися між п’ятою й чвертю по шостій. Та що я кажу! О п’ятій професор ще був поряд із дочкою. А драма могла відбутися лише в його відсутність. Мені треба було в цьому короткому проміжку часу відшукати момент, коли професор розлучився з дочкою. Так ось! Цей момент я знайшов під час допиту потерпілої в присутності батька. Там занотовано, що професор та його дочка повернулися до лабораторії близько шостої. Професор каже: «У цей момент до мене підійшов лісничий і ненадовго затримав мене». Як бачимо, професор розмовляв із лісничим. Той розповів хазяїнові про порубку лісу і про браконьєрство; панна Станжерсон уже пішла; вона, певне, повернулася до лабораторії, бо професор свідчить: «Коли я ввійшов, вона вже сиділа за роботою».
Отже, драма відбулася за лічені хвилини! Інакше й бути не могло! Я виразно уявляю собі, як панна Станжерсон уходить до флігеля, ступає до себе в кімнату, щоб зняти капелюшка, й опиняється віч-на-віч із негідником, який її переслідує. Він уже якийсь час перебуває у флігелі. Певно, намірявся дочекатись ночі. Роззувши черевики татуся Жака, які йому муляли, — подробиці я виклав слідчому, — він учинив крадіжку паперів (про це я вам щойно розповів), потім сховався під ліжком. І тут саме повернувся татусь Жак і заходився мити підлогу в передпокої та в лабораторії. Час спливав повільно… Коли старий закінчив і пішов, злочинець знову виліз з-під ліжка, поникав лабораторією, вийшов у передпокій, визирнув звідти в садок — уже сутеніло, але було ще видно — й побачив, що панна Станжерсон іде до флігеля сама. Ніколи б він не наважився підступитись до неї о такій порі, якби не певність, що зараз вона, сама! А якщо йому здалося, що вона сама, виходить, розмова професора з лісничим відбувалася за поворотом стежки, де невеличка дібровка заступила співбесідників од очей злочинця. План у злочинця готовий. Йому спокійніше здійснити свій намір зараз, коли вони з Матильдою Станжерсон опинилися самі, аніж уночі, враховуючи, що татусь Жак спить на горищі. Напевно, саме вбивця зачинив вікно в передпокої! Цим і пояснюється, що ні професор Станжерсон, ні лісничий не чули пострілу.
Після цього злочинець повертається до Жовтої кімнати. Усе відбулося з блискавичною швидкістю!.. Мабуть, Матильда Станжерсон закричала… або хотіла закричати з переляку: ще б пак, її схопили за горло… Її можуть задушити… але жінка намацала в шухляді нічного столика револьвер. Убивця вже заніс над її головою свою зброю, яка в руках Ларсана-Балльмаєра стає небезпечною, — баранячу кістку. Але панна встигає вистрілити… Куля поцілила йому в руку. Він випустив свою зброю. Бараняча кістка, заюшена кров’ю з його простреленої руки, падає долі, вбивця, заточившись, хапається пораненою рукою за стіну, лишаючи на ній червоний відбиток і, боячись другої кулі, втікає…