Спіді говорив лагідним голосом — таким м’яким і заспокійливим, що він був для Джека, наче добре вичинена шкіра. Джек слухав, часом супився, часом витріщався.
— Пам’ятаєш ті штуки, які ти називаєш Дивовиддям?
Джек кивнув.
— Ці штуки — не сни, Джеку-Мандрівнику. Ані денні, ані нічні. Те місце — реальне. Або принаймні доволі реальне. Багато в чому відрізняється від цього, але реальне…
— Спіді, моя мама каже…
— Зараз це не має жодного значення. Вона не знає про Території… хоча, в якомусь сенсі, вона таки про них знає. Бо твій таточко… Він знав. І той, інший, чоловік…
— Морґан Слоут?
— Ага, гадаю. Він знав також. — Потім Спіді таємниче додав: — І я знаю, хто він там. Хто ж як не я? Хтоооооооо?
— На картині у твоїй комірчині… не Африка?
— Не Африка.
— Не брешеш?
— Не брешу.
— І мій батько бував у тих місцях? — спитав хлопчик, але в душі вже знав відповідь — відповідь, яка кидала світло на стільки речей, що не могла бути неправдою.
Але правда то була чи ні, а Джек іще не знав, наскільки в усе це вірити. Магічні землі? Хворі королеви? Це вселяло в нього тривогу. Вселяло тривогу за власний здоровий глузд. Чи ж мати не повторювала йому знову і знову, коли він був маленьким, що він не повинен плутати Дивовиддя з тим, що по-справжньому справжнє? Вона була дуже суворою щодо цього та трохи лякала Джека. Можливо, гадав він тепер, вона й сама боялася. Чи могла вона так довго жити з батьком Джека і нічого не знати? Джек так не вважав. Можливо, міркував він, вона знала небагато… саме достатньо, щоб боятися.
Збожеволіти. Ось про це вона завжди казала. Люди, які не відчувають різниці між вигадками та дійсністю, божеволіють.
Але його батько знав іншу правду, хіба ні? Так.
Він та Морґан Слоут.
«У них є магія, так само, як у нас є фізика, правильно?»
— Твій батько частенько там бував. Так. І той, інший. Гроут[36]…
— Слоут.
— Агась. Він. Він також бував там. От тільки твій татко, Джеку, він приходив туди, щоб спостерігати та вивчати. А той, інший, приходив, аби поживитися.
— Морґан Слоут убив мого дядька Томмі? — спитав Джек.
— Знать нічо не знаю. Слухай сюди, Джеку-Мандрівнику, бо часу в нас катма. Якщо ти певен, ніби той тип, Слоут, наміряється тута об’явиться…
— Судячи з голосу, він аж казиться з люті, — сказав Джек.
Лише думка, що дядько Морґан може з’явитися в Аркадія-Біч, змусила його нервувати.
— …Тоді часу мало, як ніколи. Бо, можливо, він не сильно побиватиметься, коли твоя мати помре. А його Двійник, певен, сподівається, що королева Лаура помре.
— Двійник?
— У цьому світі є люди, які мають близнюків на Територіях, — сказав Спіді. — Небагато, оскільки там значно менше людей, ніж тут, — може, навіть одна на сто тисяч. Але Двійникам подорожувати туди і назад значно легше.
— Ця королева… вона… моя мама… її Двійник?
— Так. Схоже на те!
— Але моя мама ніколи?..
— Ні. Вона не подорожувала. Не було потреби.
— А в мого батька був… Двійник?
— Так, насправді був. Чудова людина.
Джек облизнув губи — що за божевільна розмова! Двійники і Території!
— Коли мій батько помер тут, його Двійник помер там?
— Еге ж. Не відразу тої ж миті, але дуже швидко.
— Спіді?
— Що?
— А в мене є Двійник? На Територіях?
Спіді глянув на хлопчика з такою серйозністю, що Джек відчув, як спину облило холодом.
— Ні, синку. Ти є тільки один. І цей тип, Смоут…
— Слоут, — Джек злегка всміхнувся.
— …Отож, не важливо, він знає про це. Це одна з причин, чому він скоро прибуде сюди. І одна з причин, чому ти маєш рухати звідси.
— Що? — вибухнув Джек. — Що корисного я можу зробити, якщо це рак? Якщо це рак, а вона тут, а не в якійсь лікарні, це означає, що шансів немає. Якщо вона тут, це означає… — сльози підступили знову, але він рішуче їх поборов. — Це означає, що їй кінець.
Їй кінець. Так. Ось іще одна правда, яку знало його серце; правда про її швидку втрату ваги; правда про коричневі тіні під очима. Їй крах, Господи, будь ласка, агов, будь ласка, Боже, гей, вона ж моя мама…
— Я маю на увазі, — закінчив він хриплим голосом. — Яка може бути користь із країни Дивовиддя?
36
Спіді повсякчас плутає ім’я Слоута й кумедно перекручує його. Іноді його мовні покручі мають додатковий підтекст. Наприклад, «ґроут» — дрібна монета (