Харрі кивнув.
— Як я розумію, твоїй матері, з її азіатською зовнішністю, було не так уже й просто приїхати після війни на військову базу до США?
— На базі було найпростіше. А от інші американці, які не були у В’єтнамі, але втратили там сина або чоловіка, саме вони ненавиділи нас найдужче. Для них будь-який косоокий був Чарлі.[13]
Чоловік у костюмі сидів біля обгорілої хатини й курив сигару.
— А потім ти закінчила Поліцейську академію, стала слідчим у відділі вбивств і поголила голову?
— Не в такій послідовності. І я не голила голову. Волосся саме випало лише за тиждень, коли мені було сімнадцять. Рідкісна форма алопеції. Зате практично в місцевому кліматі.
Провівши рукою по голові, вона втомлено усміхнулася. Харрі тільки зараз помітив, що в неї немає ані брів, ані вій, нічого.
Повз них пропливав інший човен. Він був ущерть навантажений жовтими солом’яними капелюхами, і літня тайка жестами показувала то на капелюхи, то на їхні голови. Крамлі усміхнулася, поштиво відмовляючись від пропозиції, і щось сказала. Але жінка, перш ніж обігнати їх, перегнулася через борт до Харрі й простягнула йому білу квітку. А потім указала на Крамлі й розсміялася.
— Як буде «дякую» тайською?
— Кхоуп кхун кхрап, — сказала йому Крамлі.
— Зрозуміло. Скажи їй це за мене.
Вони пливли повз храм, ават, що стояв прямо в каналі, так що з його розкритих дверей чутно було спів ченців. Люди сиділи на сходах і, склавши руки, молилися.
— Про що вони моляться? — запитав він.
— Не знаю. Про мир. Про любов. Про краще життя, зараз або в майбутньому. Про те, про що просять люди скрізь і всюди.
— Я не вірю, що Атле Мольнес чекав повію. Думаю, він чекав когось іншого.
Вони пливли далі, і храм незабаром зник удалині.
— Кого ж?
— Гадки не маю.
— Тоді чому ти так думаєш?
— У нього були гроші тільки на те, щоб зняти номер, і я просто впевнений, що він не планував купувати секс-послуги. У цьому мотелі він збирався з кимсь зустрітися… За словами Ванга, коли Мольнеса знайшли, двері його номера були не замкнені. Хіба це не дивно? Адже коли зачиняєш подібні двері, замок у них спрацьовує автоматично. Він, мабуть, спеціально натиснув кнопку на ручці, щоб двері не замикалися самі. А вбивці це було просто непотрібно: він або вона, швидше за все, не чекали, що перед ними будуть незамкнені двері. Так чому ж Мольнес це зробив? Більшість людей у подібному місці замкнули б двері, коли б лягали спати, хіба не так?
Вона похитала головою.
— Може, він усе-таки ліг спати, але побоявся, що не почує стукоту в двері, коли прийде той, на кого він чекав?
— Навряд чи. Не було в нього причини залишати двері незамкненими й для цієї Тоні Гардінг, адже вони домовилися, що він спершу подзвонить. Згодна?
Харрі так захопився, що не помітив, як сильно зсунувся до борту, і весляр крикнув йому, щоб тримався посередині, бо човен перевернеться.
— Думаю, він хотів приховати, що збирався з кимсь зустрітися. І в цьому сенсі мотель був зручним місцем, оскільки стоїть за містом. Саме те, що треба для таємної зустрічі, та ще й ніякої реєстрації гостей.
— Гм. Ти думаєш про фотографії?
— Хіба можна про них не думати?
— Такі знімки можна купити в багатьох місцях Бангкока.
— Можливо, він зробив наступний крок. Може, йдеться про дитячу проституцію.
— Можливо. Продовжуй.
— Мобільний телефон. Його не було, коли ми знайшли вбитого, і його немає ані в кабінеті, ані в нього вдома.
— Його поцупив убивця.
— Так, але навіщо? І якщо це злодій, чому він заразом не взяв гроші й не угнав машину?
Крамлі почухала вухо.
— Доказ, — продовжував Харрі. — Убивця ретельно замітав сліди. Може, він прихопив із собою мобільник, тому що той містив важливу інформацію?
13
Чарлі (Віктор Чарлі) — так американські військовослужбовці називали бійців Південного В’єтнаму.