— Масаж, селі Чудовий масаж. Я відвезу.
У тьмяному світлі він дивився на фотографії тайських дівчат, що усміхаються йому так само безневинно, як у рекламі «Тай-Ейр».
— Ні, спасибі, я їду просто повечеряти.
І Харрі повернув водієві брошуру, хоча забита спина й відгукнулася на спокусу. Коли ж він із цікавості запитав, що це за масаж, водій відповів інтернаціональним жестом: просунув вказівний палець однієї руки в кільце з пальців іншої.
Це Ліз порекомендувала йому «Ле Бушерон» у Патпонгу, і страви в ресторані дійсно виглядали апетитно, тільки їсти Харрі не хотілося. Він винувато посміхнувся офіціантці, що принесла тарілки, і залишив добрі чайові, щоб дати зрозуміти, що йому все сподобалося. А потім вийшов на вулицю, у божевільне життя Патпонгу. Перша Сой була закрита для транспорту, зате тут текла нескінченна юрба людей, немов бурхлива річка, огинаючи торговельні ряди й бари. Із прочинених дверей ревіла музика, пітні чоловіки й жінки штовхалися на тротуарах, у повітрі пахло людським тілом, клоакою та їжею. У той момент, коли він проходив повз одні розкриті двері, там розсунули завісу, і він, зазирнувши всередину, побачив дівчат, що танцювали на сцені в неодмінних трусиках-бікіні й взутті на високих підборах.
— Вхід безкоштовний, дев’яносто батів за напої! — крикнув хтось йому прямо у вухо. Він рушив далі, але йому здавалося, ніби він стоїть на місці, прямо посередині цієї вуличної юрби, що коливається.
Він відчув пульсацію в животі, але не міг зрозуміти, чи це від музики, чи від биття серця, чи від гуркоту будівельної техніки, що цілодобово вбивала палі для нової швидкісної банг-кокської естакади через Сілом-роуд.
У вуличній кав’ярні одна дівчина в яскраво-червоній шовковій сукні, піймавши його погляд, показала на стілець поруч із собою. Але Харрі все йшов і йшов уперед, ловлячи себе на відчутті деякого сп’яніння. З іншої кав’ярні лунало ревіння телевізора, що висів у кутку: ішла трансляція футбольного матчу, і щойно забили гол. «Blowing bubbles…»[19] — заспівали два англійці з рожевими зашийками й підняли келихи.
— Заходь, blondie[20].
Висока, струнка жінка змахнула довжелезними віями, виставила вперед міцні груди й схрестила ноги таким чином, що вигляд облягаючих вузьких штанів, уже не залишав місця для фантазії.
— Вона ж катой, — вимовили за його спиною норвезькою, і Харрі обернувся.
Позаду стояв Єнс Брекке. Мініатюрна таїландка в тісній шкіряній спідничці висіла на його руці.
— Тут усе вражає: лінії, груди, вагіна. Деякі чоловіки віддають перевагу катой перед справжнім товаром. А чому б і ні? — І засмагле хлоп’яче обличчя Брекке опромінила білосніжна усмішка. — Є, щоправда, одна заковика: їхні штучні вагіни, звісно, не здатні до самоочищення, як у справжніх жінок. Коли це зміниться на краще, я сам спробую, що таке транссексуал. А ви самі що думаєте про це, інспекторе?
Харрі кинув оком на високу жінку, що пирхнула й повернулася до них спиною, тільки-но почувши слово катой.
— Я якось не подумав, що деякі з жінок тут зовсім і не жінки.
— Недосвідченому погляду легко помилитися, але зверніть увагу на кадик: його хірурги, як правило, прибрати не можуть.
Крім того, для них типові високий зріст, занадто зухвалий одяг, трохи агресивний флірт. І занадто вже розкішні. Саме це їх і видає. Їм не вистачає стриманості, вони схильні до надмірності у всьому…
Незакінчена фраза зависла в повітрі, немов якийсь натяк, але Харрі його не зрозумів.
— До речі, ви самі не схильні до надмірності, інспекторе? А то, дивлюся, ви щось кульгаєте.
— До надлишкової віри в західну техніку ведення бесіди. Що було, те було, але вже пройшло.
— Що саме пройшло — віра чи травма? — Брекке дивився на Харрі з тією ж невловимою усмішкою, як і після похорону. Так ніби завів із ним якусь гру.
— Сподіваюся, що вилікувався й від того й від іншого. Я їду додому.
— Так швидко? — Неонове світло падало на пітне чоло Брекке. — Бажаю побачити вас завтра в гарній формі, інспекторе.
На Суравонг-роуд Харрі піймав таксі.
— Масаж, сел?
Розділ 19
Коли Нхо забрав Харрі біля «Рівер-Гарден», сонце саме зійшло й приємно світило на них серед присадкуватих будиночків.
Вони дісталися «Барклай Таїланд» до восьмої години, і всміхнений охоронець, із зачіскою під Джимі Хендрікса й аудіоплеєром у вухах, пропустив їх на підземний паркінг. Після довгих пошуків Нхо нарешті припаркувався на єдиному гостьовому місці, між БМВ й «мерседесами», просто біля ліфтів.
19
«Видуваючи бульбашки»