— Так просто?
Брекке застережно підняв руку й глянув на годинник.
— Я знав, що один японський інвестор із банку «Асахі» повинен був приїхати до Патпонгу вчора ввечері. Зрештою я знайшов його на Четвертій Сой. Діставав від нього інформацію до третьої години ночі, потім віддав йому свою дівку й повернувся додому. На роботі я був сьогодні вже о шостій ранку і скуповував бати. Він незабаром теж прийде на роботу й купить бати на чотири мільярди крон. Але тоді я вже знову стану продавати їх.
— Гроші, схоже, величезні, але методи, боюся, майже незаконні.
— Майже, Харрі. Саме майже.
Брекке ожив, голос його зазвучав гордо, немов це хлопчисько хвастається новою іграшкою.
— Про мораль тут не йдеться. Хочеш бути нападником — не бійся офсайду. Правила існують тільки для того, щоб їх порушувати.
— І виграє той, хто порушує правила довше за всіх?
— Коли Марадона забив м'яч рукою у ворота англійцям, уболівальники сприйняли це як частину гри, не помітив суддя — і прекрасно. — Брекке підняв палець. — Проте не можна забувати, що йдеться лише про шанси. Іноді ти програєш, але коли ймовірності на твою користь, то зможеш заробляти цим ще дуже й дуже довго. — І він із відразою загасив сигару. — Сьогодні цей японець визначає мої подальші дії, але знаєте, що найкраще? Коли ви самі можете диктувати правила гри. Скажімо, пустити чутки прямо перед тим, як у СІЛА будуть оголошені темпи інфляції, про те, що Грінспен[22] на приватному обіді згадав про підвищення процентних ставок. Або спантеличити своїх супротивників. Саме так ви дістаєте найбільший прибуток. Це набагато краще за секс! — Брекке засміявся й захоплено тупнув ногою. — Валютний ринок — це мати всіх інших ринків, Харрі. Це «Формула-1». Настільки ж п’янкий і небезпечний для життя. Знаю, у мене перекручений погляд на речі, але я з тих, хто любить тримати все під контролем і знати, що коли й розіб’єшся на смерть, то тільки з власної вини.
Харрі озирнувся. Божевільний професор у скляній кімнаті.
— А якщо вас зупинять за перевищення швидкості?
— Допоки я заробляю гроші й не висовуюся, усі задоволені. До того ж у мене найвищі доходи в компанії. Бачите цей офіс? Раніше тут сидів директор «Барклай Таїланд». І ви, напевно, запитаєте, чому ж тепер тут сиджу я, якийсь там брокер? А сиджу я тут тому, що в брокерській компанії має значення тільки одне — скільки грошей ти заробляєш. Усе інше — декорація. Навіть керівники: адже вони залежать від нас, своїми операціями на ринку ми зберігаємо їм роботу й зарплату. Мій начальник переїхав зараз у затишний кабінет поверхом нижче, оскільки я пригрозив йому, що піду працювати до конкурента й усіх клієнтів із собою прихоплю, якщо він не підпише зі мною більш вигідний договір. І не надасть мені цей офіс.
Він розстебнув жилет і зняв його, повісивши на один зі скляних стільців.
— Годі про мене. Чим можу вам допомогти, Харрі?
— Я все думаю, про що це ви з послом розмовляли по телефону в день убивства.
— Він подзвонив мені, щоб підтвердити нашу зустріч. І я підтвердив.
— А що потім?
— Він приїхав сюди о четвертій годині дня, як ми й домовилися. Може, хвилин на п’ять затримався. Шена із приймальні може сказати точніше, він спершу записався в неї.
— Про що ж ви розмовляли?
— Про гроші. Він хотів розмістити певну суму. — Жоден м’яз не ворухнувся на його обличчі: було неясно, бреше він чи ні. — Ми просиділи тут до п’ятої. Потім я провів його в паркінг, де він залишив свою машину.
— Вона стояла на гостьовому місці, там же, де тепер стоїть наша?
— Якщо ви про гостьове місце, то так. Саме там.
— Тоді ви бачили його востаннє?
— Саме так.
— Спасибі.
— Нема за що. І варто було їхати в таку далечінь за подібною дрібницею.
— Як я вже казав, це лише звичайне в таких випадках дізнання.
— Ну, ясна річ. Адже він помер від інфаркту, чи не так? — І Єнс Брекке посміхнувся.
— Схоже, що так, — відповів йому Харрі.
— Я друг родини, — продовжував Брекке. — Усі мовчать, але я вмію розуміти знаки. Вони говорять самі за себе.
Коли Харрі піднявся зі стільця, двері ліфта розчинилися, і звідти з’явилася секретарка, тримаючи в руках тацю зі склянками й двома пляшками.
— Трохи води перед виходом, Харрі? Мені надсилають її літаком раз на місяць. — Він наповнив склянки норвезькою мінеральною водою «Фарріс» із Ларвіка. — До речі, Харрі, час телефонної розмови, який ви називали вчора, помилковий.
22
Грінспен Алан — американський економіст, голова Федеральної резервної системи США (1987–2006).