— Жоден чоловік не стане тримати дві сумки з речами туалету, Холе.
Новобранець, подумав знову Харрі.
— Залишається ще одна кімната, — продовжував Льокен. — Замкнений кабінет на другому поверсі. Замок там — німецький монстр, його ніяка відмичка не бере.
Із цими словами він дістав із рюкзака лом.
— Я сподівався, що це не знадобиться, — заявив Льокен. — Після нас у дверях залишиться величезна діра.
— Нічого страшного, — заспокоїв його Харрі. — Схоже, я поставив його капці не на ту полицю.
Льокен усміхнувся.
Замість того щоб возитися із замком, вони за допомогою лома зняли двері з петель. Харрі втратив пильність, і важкі двері з гуркотом упали всередину. Вони завмерли, очікуючи окрику охоронця.
— Думаєте, він щось чув? — запитав Харрі.
— Та ні. У цьому місті на одного мешканця припадає стільки децибел, що на якийсь стукіт дверей ніхто й уваги не зверне.
Промені світла від їхніх ліхтариків забігали по стінах як жовті таргани.
Над письмовим столом висів червоно-білий прапор «Манчестер Юнайтед». Нижче красувався постер із усією командою.
Під ним — герб Манчестера, теж червоно-білий, із вітрильником, вирізаним із дерева.
Світло ліхтаря зупинилося на фотографії. На ній був чоловік із широкою усмішкою, масивним подвійним підборіддям й очима, що горіли веселощами. Уве Кліпра явно був із тих, хто любить посміятися. Світлі кучері розвівалися на вітрі. Схоже, знімок був зроблений на борту судна.
— Все-таки він не схожий на типового педофіла, — зазначив Харрі.
— Педофіл рідко виявляє себе, — сказав Льокен.
Харрі глянув у його бік, але був одразу засліплений ліхтарем.
— Що там таке?
Харрі повернувся. Льокен направив світло на сіру металеву шафку в кутку. Харрі моментально впізнав її.
— Я мав розповісти вам про це, — швидко почав він, задоволений, що нарешті теж може повідомити щось корисне. — Це магнітофон вартістю в півмільйона крон. Я бачив таку само штуку в кабінеті в Брекке. На нього записуються телефонні розмови, причому запис і час змінити не можна, так що й ці дані можна потім використати в суді. Необхідна річ, коли ти усно, по телефону, укладаєш мільйонні угоди.
— Дійсно необхідна, коли ти розмовляєш із людьми з найбільш корумпованої галузі у світі, та ще в найбільш корумпованій країні, — підхопив Льокен.
Харрі швидко переглянув папери, що лежали на письмовому столі. Перед ним були листи з логотипами й назвами японських та американських компаній, договори, контракти, проекти угод і поправки до проектів. У багатьох із них згадувалася фірма BERTS. Він звернув увагу на брошуру з назвою «Барклай Таїланд». Виявилося, що це фінансовий аналіз компанії «Пхуріделл». Він посвітив ліхтариком. І раптом завмер, помітивши дещо на стіні.
— Агов! Погляньте, Льокен. Мабуть, це ніж-близнюк, про який ви мені розповідали.
Льокен не чув, повернувшись до нього спиною.
— Чуєте, що я…
— Тікаймо звідси, Харрі. Негайно.
Харрі обернувся й побачив, що Льокен світить ліхтарем на коробочку, що висіла на стіні: на ній мигала червона лампочка. І в ту ж мить Харрі немов ткнули у вухо в’язальною спицею, — сирена завила так, що він майже оглухнув.
— Сигналізація з відкладеним запуском! — вигукнув Льокен, готуючись бігти. — Гасіть ліхтар!
Харрі стрімголов скотився слідом за ним по темних сходах. Вони рвонули до бічних дверей, що вели в гараж. Та ледь Харрі схопився за дверну ручку, як Льокен зупинив його:
— Чекайте.
Зовні почулися голоси й брязкіт ключів.
— Вони біля головного входу, — сказав Льокен.
— То давайте вибиратися звідси!
— Не можна, вони помітять нас, якщо ми зараз вийдемо, — шепнув Льокен. — А коли вони ввійдуть у будинок, ми хутко звалюємо з гаража, добре?
Харрі кивнув у відповідь. Смужка місячного світла, блакитна від скляної мозаїки над дверима, лягла перед ними на підлогу.
— Що ви робите?
Харрі опустився на коліна й підібрав з підлоги шматочки вапна. Він не встиг відповісти, як розчинилися парадні двері. Льокен відкрив двері в гараж, і Харрі вискочив геть. Пригнувшись, вони чимдуж рвонули через газон, й істеричне виття сирени поступово ставало слабкішим у них за спиною.
— Close call[34], — вимовив Льокен, коли вони вже опинилися по той бік стіни.
Харрі глянув на нього. У місячному світлі блиснув золотий зуб. Льокен навіть не задихався.
Розділ 40
Електрика перегоріла, коли Харрі сунув ножиці в розетку, тому вони знову сиділи при нерівному світлі стеаринової свічки. Льокен відкоркував пляшку «Джима Біма».