Выбрать главу

Великого поширення мистецтво татуювання набуло в «Країні, де сходить сонце». Тут до недавнього часу люди з тату викликали таку саму повагу, як і самураї. Майстри з островів Хонсю, Хоккайдо й Сикоку стали першими, хто почав використовувати тривимірні зображення. Звичайні орнаменти й плоскі фігури в їхній творчості змінилися малюнками різнокольорових міфічних тварин. Також японцям належить ідея невидимого тату. Його наносили за допомогою втирання в розрізи шкіри рисового борошна. Тату-невидимка зявляється, коли шкіра червоніє або ж на неї потрапляє вода

Татуювання на обличчі жінки аборигенів Айну (Японія) сигналізувало про її родинний стан. Так можна було дізнатися, одружена вона чи ні, скільки має дітей. Значна кількість татуювань на жіночому тілі в деяких народів засвідчувала плодючість та витривалість

Татуювання допомагали японським гейшам обходити табу на демонстрацію оголеного тіла. “Незайманимизалишалися тільки обличчя, долоні та ступні. Різнокольорові малюнки, з одного боку, імітували одяг, а з іншого, – робили жінку ще привабливішою

Велике значення мали тату в перехідних обрядах. Так, у полінезійських племен хлопець, який не пройшов ініціацію, не одержував татуювання, тому його не допускали ні до воїнів, ні до мисливців, вважаючи таким, що перебуває в одному соціальному статусі із жінками. Він ходив у жіночому одязі й виконував їхню роботу

Татуювання у світі злочинців – річ особлива. Воно одночасно виступає і якпаспорт”, і якдосьє”, і якорденські книжки”, і якграмоти”, і якепітафії”. Фактично тату заміняє своєму носієві цілий комплекс офіційних документів. Якщо ж людина не має татуювань, “тамвона позбавлена будь-якого соціального статусу. Її взагалі не існує

Татуюванням засвідчують належність до певних угруповань, корпоративність, спорідненість. Так, у Японії татуювання стало виразною ознакою якудзи (традиційної форми організованої злочинності; її угруповання лідирують у кримінальному світі цієї країни). Упродовж багатьох століть ця мафіозна організація використовує великі тату для позначення належності до тієї чи тієї групи та фіксації певного становища людини в групі. Вступаючи до якудзи, неофіти наділялися новими гучними іменами, що звучали войовниче (Вовк, Скорпіон, Тигр, Яструб, Сім Драконів тощо). Потім відповідні тату наносилися на спину або груди нового воїна

У 50–60-ті роки ХХ ст. розпочалася нова ера в мистецтві татуювання. Спираючись на світові традиції (Полінезія, Далекий Схід, американські індіанці), нові майстри натільних малюнків почали сміливо експериментувати. Зявилися нові школи, стилі, прийоми, напрямки. Техніка нанесення тату значно розширила свої можливості. До тату-салонів почали частіше звертатися кумири тогочасної молоді (насамперед – рок-музиканти та іншінеформали). Фанати стали наслідувати їх. Тату-індустрія одержала потужний поштовх. Побачили світ видання спеціалізованих книг і журналів. Усе це перетворило тату на “рівного серед рівнихпоряд з іншими видами мистецтва

Починаючи з 1976 року, коли в Нью-Йорку відбувся перший фестиваль тату-культури (тату-конвенція), такі фестивалі проводяться в багатьох містах Старого й Нового Світу систематично кілька разів на рік. У різних номінаціях (Мале татуювання”, “Велике татуювання”, “Сover-up”, “Японське татуюванняОрієнтал’”, “Традиційне татуювання (OLD SCHOOL)”, “Біомеханіка”, “Орнаментальне татуюваннятощо) визначають і нагороджують переможців, перетворюючи кожен такий фестиваль на яскраве мистецьке дійство