Мадам Поммере, яка не помічає цього, раптом скрикує:
МАДАМ ПОММЕРЕ: Рішаре, рятуйте! Слово! Не можу знайти слово для кросворду!
РІШАР: Слухаю вас уважно, мадам.
МАДАМ ПОММЕРЕ: «Несе на крилах», п’ять літер.
РІШАР: Літак?
МАДАМ ПОММЕРЕ: Ні.
РІШАР: П’янка?
МАДАМ ПОММЕРЕ: Ні.
РІШАР: Надія?
МАДАМ ПОММЕРЕ: Точно! Зізнаюся: у моєму віці ця відповідь вже аж така не очевидна.
РІШАР (щиро, виказуючи своє хвилювання): А як там Діана?
МАДАМ ПОММЕРЕ: О, мій дорогий, але ж це вас треба про це питати! Це ж ви ділите з нею життя, ліжко і мрії... А щодо мене, то я просто привела Діану на світ і виховала. Це все. Я її мати, тобто людина, яка знає її значно гірше за інших.
РІШАР: Як ви можете таке казати?!
МАДАМ ПОММЕРЕ: Рішаре, невже ви стверджуватимете, буцімто ваші батьки знають про вас геть усе?
РІШАР (весело): О ні!
МАДАМ ПОММЕРЕ: Це люди, які зберігають найдавніші спогади про вас, люди, які, напевно, пережили з вами найкращі години в своєму житті — та вам ніколи не вдасться пояснити їм ваш триб життя.
РІШАР: Вони дуже люблять мене.
МАДАМ ПОММЕРЕ: У тому й річ! Любити не означає знати.
РІШАР (погоджується): Любити означає віддавати перевагу. Це геть суперечить науковому підходу і більше скидається на засліплення.
МАДАМ ПОММЕРЕ: Авжеж! Якщо кожен батько і кожна мати ставлять своїх дітей над чужими, то це навряд чи тому, що вони уважно вивчали ринок!
РІШАР: А як по-вашому: цікаво пізнавати іншу людину?
МАДАМ ПОММЕРЕ: Достатньо просто зустрічатися.
РІШАР (раптом хмурніє): Але ж без загадковості, без туманних натяків, без передчуття чогось невловимого можна швидко стомитись одне від одного...
МАДАМ ПОММЕРЕ: Точно! Один гінеколог казав мені, що, якби всі чоловіки займалися його фахом, злочинів на ґрунті пристрасті просто не існувало б.
Рішар лягає від сміху.
Цієї миті заходить Діана — вона здивована присутністю Рішара. А він кидається до неї, готовий розповісти їй безліч дрібниць.
РІШАР: Діано, нарешті!
ДІАНА: Не думала побачити тебе тут.
РІШАР: Ми вирішили зустрітися.
ДІАНА: Погана ідея! Зараз прийдуть на чай дві мої подруги!
РІШАР (ображено): Діано, ми ж збиралися в кіно!
ДІАНА: Хіба?
РІШАР: Звісно. (Твердо.) Я мушу поговорити з тобою.
ДІАНА: Поговорити зі мною?
РІШАР: Атож. Я казав тобі про це вчора ввечері по телефону. (Знічено.) Як ти могла про таке забути?
ДІАНА: Рішаре, даруй, я просто сплутала дати.
МАДАМ ПОММЕРЕ: Що ж, коли твої подруги прийдуть, ми просто затримаємо подих, аби вони вирішили, що тут нікого немає.
ДІАНА: Мамо!
РІШАР: Вони прийдуть надовго?
ДІАНА: Ні, це просто візит ввічливості.
РІШАР: Тоді я почекаю. Хто це такі?
ДІАНА: З матір’ю я познайомилася багато років тому під час відрядження до Румунії. А коли дізналася, що вона переїхала до Парижа з донькою, то вирішила виявити гостинність і запросити їх на чай. Словом, це може бути доволі нудно.
РІШАР: Дуже на це сподіваюся. То коротшою буде ваша розмова.
МАДАМ ПОММЕРЕ: Трапився мені замолоду один румун. О, такий красень, темноволосий! А які дивовижні світлі очі із блискітками — щось поміж мигдалево-зеленим і перламутрово-сірим! А пальці які в нього були тонкі! Ах, які пальці!
ДІАНА (уриває її): Мамо, до чого тут це?!
МАДАМ ПОММЕРЕ: Ти сказала, що та пані з Румунії — і я пригадала єдиного знайомого мені румуна. Хоч я й стара, та все ж намагаюся брати участь в розмові.
ДІАНА: Не вельми вдало.
МАДАМ ПОММЕРЕ: Одразу видно, що ти не була з ним знайома.
ДІАНА: Очевидячки ні! І знайомитися не збираюсь. Отже...
МАДАМ ПОММЕРЕ: О, не так швидко! Він же міг бути твоїм батьком.
ДІАНА: Дякую за уточнення, але це я вже зрозуміла. Сподіваюся, він таки не мій батько?
МАДАМ ПОММЕРЕ (зітхаючи із жалем): Ні...
Дзвонять у двері.
ДІАНА: А ось і вони!
МАДАМ ПОММЕРЕ: Поки ти прийматимеш своїх румунських подруг, я побуду у себе в кімнаті. Ти ж не заперечуватимеш?
ДІАНА: Аж ніяк.
РІШАР: А я залишуся, щоб ми разом спекались їх якомога швидше. Добре?
ДІАНА: Гаразд.
Діана виходить, щоби зустріти гостей.
МАДАМ ПОММЕРЕ: Не розумію, чому моя донька так налаштована проти чоловіка, який міг би стати їй батьком: повірте, дуже солідний був пан! Чудова партія. Ідеальні зуби. Майстерний танцюрист. Осина талія. Зі смаком добрані краватки. Вишиті шовкові камізельки. І розмовляв він мінімум шістьма мовами.