— Ах ти ж, мій зайчику! Ух ти ж, мій побігайчику!
— Вибач, мамусю, я одразу ляжу...
— Ручки вимий. Від мікробів...
— А! Вже мию.
— Тепер борщику, борщику!
— Я їв борщ.
— Де?
— На роботі в буфеті.
—Хіба то борщ? То бовтанка на мазуті. Сьорб... Сьорб...
— Геніально!
— Це ти нарошне, щоб матір похвалити.
— Не борщ, а симфонія!
— Невже прісний? !
— Що ти! Шедевр!
— Завжди мене перехвалюєш. Може, сметани додати, часнику накришити?
— З борщем повний порядок.
—Бери пиріжки. Плям... Плям...
— Рахат-лукум!
— Невже не допекла?!
— Що ти! Такі пиріжки і в раю не подають.
— Нарошне хвалиш, щоб мені приємно...
— Слово честі!
— Сіль не сип, не сип сіль!
— Я люблю сіль!
— Від солі капіляри. Дуня з третього під'їзду від капілярів померла. Пам'ятаєш тітку Дуню? Зі мною в госпіталі працювала...
— Пам'ятаю. Ледь мені вухо не скрутила...
— Було за що. Ти її в сорок п'ятому мессер-шміттом обізвав.
— Каюсь, але точно. По-перше, гостроноса, по-друге, на кожного холостяка-фронтовика пікірувала...
— На холостяків можна... Вогонь-дівка була! Тепер таких нема. Сирок бери...
— Терпіти не можу...
— А ти з ягідкою... Сирок — перше діло для мозкової діяльності.
— Пивка б для мозкової...
— Від пива водянка... Дядька Сашка пам'ятаєш з п'ятнадцятої квартири? Помер від водянки.
— Від водярки...
— Нащо так? Нащо наговорюєш на людину?
— На мене теж наговорюють...
— А хіба від цього ти гіршим стаєш? До людей будь привітним. І роби. Робота сама за тебе скаже.
— Будь певна, мамо...
— А я певна. Тільки гарячий ти, викапаний батько...
— Холоднокровних і так багато розплодилося.
— Аби не байдужих. Пам'ятаєш, батько говорив: справжній звір — байдужий звір.
— На все життя запам'ятав.
— Ой, у тебе повіки склеплюються! Бідна дитина! Спатоньки, спатоньки!
— Уф! Уже сплю.
— Зніми шкарпетки. Шкарпетки зніми! Нейлон пори закриває!
— Зняв, уже зняв.
— Тобі не дме?
— Ти що!
— Дме! Зараз ковдру принесу.
Хр... Хр... Хр-р-р...
— Так! Підіткну ковдру...
— Мамо, я вже сплю.
— Спи. Я кватирку зачиню...
— Уф... Хай повітря...
— Буде протяг. У тебе носик слабий... Ось візьму табуретку і...
— Мамо! Не лізь під стелю. Сам закрию.
— Спи! Ти не вмієш...
— Не лізь, кажу! Бо торохнешся...
— Все, закрила. Спи. Подушка низько...
— Хай... Я люблю низько...
— Ніжки підібгав... Простягни. Хай від голови кров відливає. Так. А під голову ще подушечку...
— Я сплю...
— Спи, спи... Тверда подушка. Принесу м'яку. У мене є з гагарячого пуху...
— Ма-мо!
— Ти спи. Це я до себе кажу. Молоді, а вже нерви...
— Спа-а-ти хочу... Вмер... Нема мене...
— Може, пустирнику? Зразу й заснеш...
— Да-ай поспати... Кінчаюсь...
— Спи, спи. Я мух відганятиму. Кляті мухи. Звідки вони налітають? До війни стільки не було. Киш! Ш-ш-ш...
Хр... Хр.. Хр-р-р…
А сон легкий: теща дає прочухана дружині; син вправляє мізки моєму шефові; дружина й шеф повзуть до люльки, з якої стирчать мої бакенбарди; колисають мене; цілують в обидві щоки...
— О, вже прокинувся! Тільки приголубила, а ти прокинувся.
— Спасибі, мамо. От врізав по сну!
— Хіба то сон? Передрімнув дві годинки.
— Ну? То я побіг!
— Вимий ноги. Ноги вимий!
— У мене сьогодні день миття голови.
— Ніякої гігієни у цих дітлахів...
— Я пожартував...
— Гарні жарти! Двічі на день мий ноги. Від цього і голова свіжа...
— Та мию. Вже мию.
— А тепер узвару випий. Випий узвару! Це від серця. Бери мед. Мед бери! Мед від голови допомагає... Ось авоська — тут фрукти, цукерки, квіти. Невісточці та онучку. А онучку ще гарну футболку дістала...
— Знову переплачувала?
— А де Ясь дістане таку футболку?
— Спасибі, мамо! Золото ти наше!
— Завжди перехвалюєш... Телеграму твою всім читала. На мої іменини. Дядьку Паші читала, пам'ятаєш його? З батьком в одній роті був, без руки повернувся... Ліді, Лізі, Мар'яні, Мотрі читала, бабі Жені читала...
— Нащо, ма?
— Як нащо? Як не поділитися? Не чужі — сусіди. На руках тебе малого носили... Просльозилися... Слова такі знайшов: «Живіть, рідна, сто літ, а біля вас і ми проживемо...»
— Заспокойся, мамо. Ви живі-здорові, то й ми куми королю.
— Ти бабі Жені склади телеграму... Душевну... В понеділок її день, а вона одна-однісінька...
— Складу, мамо.
—Йди, синку, Не гнися. На повен зріст іди...
Йду. І друзі поруч. І сонце не заходить.