— Чи відомо вам, що на верхній платформі ліфта є електромагнітний пусковий пристрій? Коли прийде час, труну з моїм тілом розженуть до третьої космічної швидкості, й незабаром вона вийде за межі Сонячної системи. Це називається космічним похованням. Я не хочу лежати в землі, загарбаній інопланетянами після моєї смерті. Це також можна назвати однією з форм ескапізму.
— А якщо прибульці зазнають поразки?
— Це майже неможливо. А коли й так, що я втрачаю? Хоча б побачу Всесвіт!
Чжан Юаньчао несхвально похитав головою:
— Ох, ці мені інтелектуали зі своїми дивацькими мріями. Усе то дурня — відмерле листя падає додолу, до свого коріння. Мене закопають у місцевий бурий лес.
— Тебе не хвилює, що трисоляріани можуть розрити твою могилу?
Цієї миті Мяо Фуцюань, який, здавалося, втратив інтерес до розмови, раптом пожвавішав, подав друзям знак, аби вони присунулися до нього впритул і заговорив так тихо, наче боявся підслуховування софонів:
— Е-е-е, не кажи, чого не знаєш. Я вже думав про це: в мене в Шаньсі залишилося кілька вироблених і покинутих шахт…
— Ти хочеш, щоб тебе там поховали?
— Ні-ні. Вони всі маленькі й неглибокі, але в деяких місцях їхні виробки впритул підходять до стволів вели-ких державних шахт. А ось вони — завглибшки чотириста й більше метрів, а якщо спуститися занедбаними стволами, то, може, й значно більше. Це достатньо глибоко для тебе? Після поховання ствол підірвуть, і твою могилу ніхто не зачепить. Не думаю, що трисоляріани там копирсатимуться.
— Пф-ф, тобто люди там копали, а трисоляріанам буде нецікаво? Вони просто докопають до надгробка й за потреби копатимуть далі.
Мяо Фуцюань розсміявся.
— Старий Чжане, ти зовсім здурів, га? — і, розуміючи, що той ніяк не второпає, в чому річ, Мяо тицьнув у Яна Цзіньвеня, який перестав цікавитися розмовою і повернувся до перегляду випуску новин. — Он хай тобі освічена людина все й пояснить.
Ян Цзіньвень, не відриваючи погляду від екрана, посміхнувся.
— Чжане, а навіщо тобі надгробок? Його ставлять, щоб люди мали змогу дізнатися, хто похований у цьому місці. А до того часу людей уже не залишиться.
Чжан Юаньчао деякий час сидів мовчки й нарешті зітхнув:
— Так-так, людей не залишиться. Усе то пусте.
Дорогою до Третього експериментального центру термоядерного синтезу, Чжан Бейхай був змушений вирулювати з глибоких снігових кучугур, але наблизившись, виявив, що тут сніг повністю розтанув і дорога перетворилася на суцільні брудні калюжі, а холодне зимове повітря поступилося теплому й вологому диханню весни. На досі засніжених пагорбах обіч шляху кілька персикових дерев буяли цвітом, дивним серед цієї незвично студеної зими. Він скерував авто до білої будівлі, що стояла посеред долини й слугувала за вхід у розгалужений комплекс експериментального центру, схованого під землею. Цієї миті він побачив людину, яка обривала персиковий цвіт із дерев на схилі, впізнав у ній того, кого шукав, і зупинився.
— Докторе Дін! — гукнув він чоловіка.
Коли Дін Ї підійшов до капота з великим букетом у руках, Чжан Бейхай не стримав посмішки:
— Для кого цей розкішний букет?
— Ці квіти розпустилися завдяки теплу, що виділяється внаслідок процесу термоядерного синтезу, тому, звичайно, вони для мене. — Він аж сяяв, милуючись пишними квітами, що розпустилися серед зими. Дін Ї досі був схвильований таким значним проривом у своїх дослідженнях.
— Стільки тепла розсіюється в повітрі! Це справжнє марнотратство. — Чжан Бейхай вийшов із машини, зняв сонцезахисні окуляри, щоб і собі помилуватися клаптиком весни. Від його дихання не утворювалася пара, й навіть через підошви черевиків він відчував добре прогріту землю.
— Бракує і коштів, і часу на зведення електростанції, але то пусте. Відтепер енергію на землі не треба ні заощаджувати, ні зберігати.
Чжан Бейхай вказав на букет у руках Дін Ї.
— Докторе Дін, я справді сподівався, що ви зможете знайти якусь розраду від сумних думок. Без вас цей прорив стався б значно пізніше.
— Моя участь нічого не змінила. Крім мене, в центрі працюють тисячі дослідників. Я просто підказав правильний напрям. Насправді я давно відчував, що метод токамака[46] — глухий кут; але якщо рухатися правильним шляхом, рано чи пізно прорив обов'язково станеться. Я — вчений-теоретик і не знаюся на експериментальних методах, мої підказки робилися наосліп і могли навіть затримати поступ.
— Чи можете ви відкласти публікацію результатів? Я зараз говорю цілком серйозно, просто переказую прохання Командування Космічних сил.
46
Прим. перекл. Один із запропонованих типів термоядерних реакторів для проведення процесу керованого термоядерного синтезу. Пристрій призначений для здійснення реакції термоядерного синтезу в розжареній плазмі у квазістаціонарному режимі. При цьому плазма утворюється в тороїдальній камері, її стабілізує магнітне поле.