Успішна реалізація проекту космічного ліфта й прорив у технології керованого термоядерного синтезу стали значними мотиваційними подіями для всього людства, підтримали віру в можливість перемоги над загарбниками й пригальмували поширення ідей занепадництва. Але лідери, здатні мислити тверезо, чудово розуміли, що це лише перший крок на довгому шляху. Якщо проводити аналогію між розбудовою космічного і звичайного флоту, людство лише вийшло з інструментами на берег океану; навіть верфі ще не збудувало. Окрім розробки корпусу космічного корабля, доведеться ще створити принципово нову з точки зору технології зброю для ведення космічних війн, системи життєзабезпечення замкнутого циклу, побудувати космопорти — загалом, вийти на абсолютно новий технічний рівень, зробити стрибок, який не має історичних аналогів. Лише розробка базових технологій для всього цього може тривати не одне століття. На додачу до надскладних технологічних завдань людське суспільство зіткнеться і ще з одним серйозним випробуванням: будівництво системи космічної оборони потребуватиме значних ресурсів, і переорієнтування їх на військові потреби, швидше за все, знизить життєвий рівень кожного землянина. Тому найбільші виклики чекають на людство в майбутньому. Саме з таких міркувань командування прийняло рішення: дати старт проекту з посилення ідеологічної боротьби в майбутньому — відрядити туди підкріплення з найкращих політичних комісарів. Вибір Чжана Бейхая як командира першого такого загону був цілком зрозумілим: саме він виявив ініціативу. Отримавши наказ, Чжан Бейхай виступив із пропозицією: перед гібернацією кожен офіцер групи, готуючись до роботи в майбутньому, має бодай рік попрацювати в космосі на будь-якій посаді. «Майбутній Головнокомандувач Космічних сил не бажає мати політичних комісарів, які жодного разу не були у космосі?» — запитав він тоді Чана Вейси. Цю пропозицію схвалили швидко, й за місяць його і тридцятьох товаришів із першого загону відрядили в космос.
— Ви — військовий, — сказав колекціонер, сервіруючи стіл до чаювання. Бейхай кивнув у відповідь, і він продовжив: — Тепер військові вже мало схожі на солдатів, але розгледіти у вас армійський стрижень не складно з першого погляду.
— Ви також колись були солдатом, — відповів Чжан Бейхай.
— Ви спостережливі. Я більшу частину життя прослужив у Бюро геодезії та картографії Генерального штабу.
— А звідки ваша любов до метеоритів? — запитав Чжан Бейхай, оглядаючи багату колекцію.
— Понад десять років тому я брав участь у експедиції, що перетнула Антарктиду. Мене призначили відповідальним за пошуки уламків метеоритів під снігом і кригою. Справа мене так захопила, що я вирішив сконцентруватися саме на ній. Уявіть: ці камені потрапляють до нас із-за меж Землі, прилітають з незвіданих глибин космосу — це так таємниче й захопливо. Щоразу, коли беру до рук новий метеорит, ніби відкриваю новий світ.
Чжан Бейхай посміхнувся й похитав головою.
— Це лише ваші фантазії. Земля сама по собі утворена зі спресованої міжзоряної матерії, тому вона і є великий метеорит. Каміння в нас під ногами — метеорити, чайна чашка в моїй руці — матеріал з метеорита. Воду на Землю приносили комети, тож, — він підняв чайник, — моя чашка теж наповнена метеоритами. Вони не рідкість на нашій планеті.
Колекціонер зі сміхом вказав пальцем на Бейхая:
— Хе-хе, а ти розумний хлопець! Уже почав торгуватися… Але я волію довіряти власним відчуттям.
Господар не втримався й таки показав Чжану Бейхаю свою колекцію, навіть відкрив сейф, аби продемонструвати найбільшу свою коштовність — марсіанський ахондрит[49] завбільшки як ніготь. Колекціонер запропонував роздивитися камінь під мікроскопом — кажуть, маленькі круглі западинки можуть бути слідами життєдіяльності скам'янілих мікроорганізмів.
49
Прим. перекл. Кам'яний метеорит, утворений внаслідок кристалізації розплавлених кам'яних мас, тому на його поверхні відсутні хондри — невеличкі сферичні частки різних розмірів, що складаються із заліза, алюмінію або силікатів магнію.