— П'ять років тому Роберт Гааґ[50] хотів придбати цей камінчик за суму, що в тисячу разів перевищує його вагу в золоті. Я не продав.
— Скільки ви зібрали особисто? — Чжан Бейхай обвів руками експозицію.
— Дещицю. Більшість — придбана чи виміняна в інших колекціонерів… Гаразд, то чим ви цікавитеся?
— Я не женуся за коштовними рідкісними знахідками. Мені потрібне щось некрихке й легке в обробці.
— Зрозуміло. Ви збираєтеся вигравірувати напис.
— Саме так, — кивнув Чжан Бейхай. — Ліпше, якщо камінь можна обробляти на токарному верстаті.
— То вам потрібен залізний метеорит, — колекціонер відчинив скляну шафу й дістав звідти темний камінь завбільшки як горіх. — За хімічним складом він складається в основному з феруму та нікелю, є домішки кобальту, фосфору, силіцію, сульфуру й купруму. Якщо ви шукаєте високу густину, то це те, що вам потрібно, — вісім грамів на кубічний сантиметр. Сплав дуже міцний, тому його легко обробляти на токарному верстаті.
— Чудово, але він трохи замалий.
Колекціонер дістав ще один камінь, завбільшки як яблуко.
— А ще більшого немає?
Колекціонер пильно глянув на Бейхая.
— Такі великі метеорити не продають на вагу, це поодинокі зразки, що коштують дуже дорого.
— Гаразд, тоді чи є у вас три камені, подібні за розмірами?
Колекціонер дістав ще три приблизно однакові зразки й заходився вихваляти, набиваючи ціну:
— Залізних метеоритів небагато, вони становлять лише п'ять відсотків загальної кількості усіх знайдених, а ці три — просто чудові. Погляньте, ось цей — октаедрит із помітним зрізом відманштеттенових фігур. А це — багатий на нікель атаксит: ось ці паралельні лінії на його поверхні мають назву «нейманові структури». Оцей метеорит багатий на камасит, а цей — на теніт, мінерали, які на Землі зустрічаються здебільшого в залізних метеоритах. Цей зразок я знайшов у пустелі за допомогою металошукача — це така само удача, як і знайти голку в океані. Машина тоді застрягла в бархані, я зламав привідний вал і ледь не загинув.
— Назвіть свою ціну.
— Ціна подібних метеоритів на світовому ринку становить 20 доларів за грам. Отже, один коштуватиме 60 тисяч юанів, а три — 180 тисяч[51]. То як?
Чжан Бейхай дістав свій мобільний телефон і спокійно відповів:
— Давайте номер рахунку, зараз перекажу гроші.
Колекціонер так надовго замовк, що Бейхай не дочекався, підняв очі й побачив хитру посмішку.
— О, я готувався до запеклого торгу.
— У жодному разі, я готовий заплатити.
— Послухайте, зараз космічний туризм доступний ледь не кожному, й хоча збирати метеорити в космосі ще не так зручно, як на поверхні Землі, ціна на них уже падає. Зараз ці три коштують…
Чжан Бейхай рішуче зупинив його:
— Ні, ціну вже погоджено. Хай це буде знак поваги до людей, які їх отримають.
З будинку колекціонера Чжан Бейхай із метеоритами в кишені попрямував до майстерні моделювання одного з науково-дослідних інститутів Космічних сил. На той час майстерня вже спорожніла, але Бейхай знав, що впорається й самотужки, бо тут було найсучасніше обладнання — серед іншого й верстат з числовим програмним керуванням. Спочатку він фрезою виточив із трьох метеоритів кілька циліндрів завтовшки як олівець, а потім порізав циліндри на невеличкі шматки певної довжини. Працював дуже обережно й старанно, щоб звести до мінімуму втрати цінної сировини. Нарешті перед ним лежали 36 маленьких шматочків метеоритів циліндричної форми. Він ретельно зібрав усі ошурки метеоритного заліза, вийняв фрезу з верстата й залишив майстерню.
Доробляв уже в підвалі, в таємній кімнатці: на невеличкому столі перед ним вишикувалися в ряд 36 патронів для пістолета калібру 7,62 мм. Щипцями Чжан Бейхай по черзі дістав з кожного кулі — якби то були патрони старого зразка з латунними гільзами, довелося б довго морочитися з розтискачами та інструментами для розвальцьовування й завальцьовування крихітного дула кожної гільзи. Проте два роки тому всю армію перевели на новітні стандарти озброєння, й до всіх зразків вогнепальної зброї почали постачати набої без гільз — куля кріпилася безпосередньо до порохового заряду й легко знімалася.
Далі за допомогою спеціального клею він з'єднав тридцять шість куль із метеорита з пороховим зарядом. Такий клей використовувався для аварійного ремонту корпусу космічного корабля на орбіті й міг витримувати значні коливання температур.
Потім він заклав чотири патрони у магазин стандартного пістолета типу 2010 і розрядив обойму в мішок, що стояв у кутку. Постріли, що в будь-якому разі мали бути оглушливими, в тісній комірчині пролунали як маленькі вибухи й заповнили приміщення пороховим димом.
50
Прим. автора. Роберт Гааґ — професор Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, найавторитетніший колекціонер метеоритів. Колекція, яку він збирає з 23-річного віку, стала найбільшим у світі приватним зібранням метеоритів.