Ця пропозиція викликала жваву дискусію, за результатами якої початкова ідея Гайнса обросла численними пересторогами й обмеженнями. Найважливішим доповненням була умова пошуку добровольців у лавах Космічних сил. Зрештою, армійський дух одностайності в думках і судженнях допомагає правильному сприйняттю. Загалом, слухання тривали понад вісім годин — найдовше за всі попередні. Але представники змогли дійти консенсусу та прийняти текст законопроекту, який мали винести на голосування під час наступного засідання, щоб до того часу представники постійних членів РОЗ змогли узгодити його з урядами своїх країн.
— Чи не потрібно нам обговорити назву цієї установи? — уточнив представник США.
— Як щодо Центру допомоги з віднайдення віри? — запропонував представник Великої Британії, викликавши вибух сміху серед аматорів англійського гумору.
— Приберіть цю «допомогу», залишіть просто Центр віри, — серйозно зауважив Гайнс.
Перед входом до Центру віри розмістили зменшену точну копію Статуї Свободи, але ніхто не розумів цього символізму. Можливо, то була спроба крапнути свободи в ідею контролю, що запроваджувався в стінах Центру, але най-примітнішою деталлю став перероблений чотиривірш на п'єдесталі:
Віддай мені зневірених, заблуканих в нестямі, Тих, хто жадає бачити той переможний світ, Душі загиблих і назавжди зраджених у храмі, Бо золотий їх звідси вабить віри цвіт[52].
Золотий символ віри, згаданий у віршах, на чорному гранітному обеліску, встановленому поряд зі статуєю, вигравірували багатьма мовами, й він отримав назву «Пам'ятник віри»:
У війні проти вторгнення Трисоляриса людство переможе.
Усі вороги, які насміляться вдертися в Сонячну систему, будуть знищені.
Цивілізація Землі житиме у Всесвіті ще багато десятків тисяч поколінь.
Центр віри відкрився три дні тому. Гайнс із Кейко особисто чекали на перших відвідувачів у величному фойє будівлі. Цю порівняно невеличку споруду звели неподалік від Штаб-квартири ООН, і вона швидко стала популярною серед туристів. Сила-силенна люду фотографувалася біля зменшеної копії Статуї Свободи і Пам'ятника віри, проте жодна жива душа так і не ступнула на поріг Центру; навпаки — можна було помітити, що всі тримаються подалі від входу, ніби він обведений магічним колом.
— У тебе немає відчуття, що ми стоїмо за прилавком сімейної крамниці, що от-от збанкрутує? — запитала Кейко.
— Люба, я впевнений: одного дня Центр стане місцем паломництва, — урочисто відповів Гайнс.
На третій день, опівдні, в Центрі віри нарешті з'явився першій відвідувач. Це був меланхолійний лисуватий чоловік середніх літ із невпевненими рухами й сильним перегаром.
— Я прийшов, щоб отримати віру, — насилу пробелькотів він.
— Центр віри обслуговує лише військовослужбовців Космічних сил усіх країн. Будь ласка, покажіть вашу посвідку, — рівним голосом відповіла Кейко. Така стриманість дружини нагадала Гайнсу бездоганно вишколений персонал готелю «Токіо плаза».
Чоловік навпомацки витягнув із кишені посвідку:
— Я робітник цивільного контингенту обслуговування Космічних сил. Таке підходить?
Вивчивши посвідку Гайнс кивнув:
— Містере Вілсон, ви хочете пройти процедуру просто зараз?
— Було б чудово, — кивнув чоловік і дістав з нагрудної кишені акуратно складений папірець. — Я тут… ось тут я написав те, що ви називаєте символом віри. Це те, в що я хочу вірити.
Кейко взялася пояснювати, що згідно з резолюцією РОЗ «ментальна печатка» застосовується для записування в мозок добровольців лише узгоджених постулатів, саме тих, що висічені на обеліску перед входом. І жодних відхилень від цього тексту бути не може. Але Гайнс бажав дізнатися, в що саме важливо повірити звичайній людині. Він упевненим рухом зупинив дружину, взяв папірець із рук добровольця й розгорнув його:
Кетрін мене кохає. Вона ніколи не зраджувала й не зрадить мене!
Кейко щосили намагалася стримати сміх, але Гайнс виявися не таким толерантним — зім'яв аркуш і гнівно пожбурив його в сумне хмільне обличчя відвідувача:
— Забирайтеся звідси під три чорти!
Щойно невдаха Вілсон ретирувався, уявну межу біля Пам'ятника віри, що відокремлювала жвавий натовп туристів від входу Центру, наважився перетнути інший чоловік. Але потім він мовби завагався й затримався біля постамента, чим привернув до себе увагу Гайнса, який повернувся до дружини й упевнено заявив:
52
Прим. автора. За мотивами сонета «Новий Колос» американської поетеси єврейського походження Емми Лазарус. Останні п'ять строф сонета вигравірувані на бронзовій дошці всередині п'єдесталу Статуї Свободи.