— О Сонце, мій давній товаришу!
Геліофобія, що мучила його впродовж останніх двадцяти років, зникла так само раптово, як і почалася.
Літак із Реєм Діасом на борту швидко залишив позаду берегову лінію США, над безкраїми просторами величного Атлантичного океану взяв курс на південь.
Уже в салоні літака Гаранін повернувся до розмови в ООН і прямо запитав:
— Зі мною на борту літака ви можете вже не хвилюватися за власну безпеку. Будь ласка, скажіть мені, де знаходиться заряд, який ви під'єднали до «запобіжника мерця».
— Та не існує ніякого заряду. Це був лише трюк, аби вислизнути з рук недоброзичливців, — Рей Діас зняв годинник і передав його Гараніну. — Це примітивний передавач, перероблений із телефона Motorola. Ніякого рівня серцебиття він, певна річ, не відслідковує, та й взагалі я його давно вже вимкнув. Залиште собі на добру згадку.
По тривалій мовчанці Гаранін важко зітхнув і промовив:
— Як до цього дійшло? За задумом, Обернені мали використовувати можливість приховувати від публіки власні думки й плани як перевагу проти софонів і способу дезорієнтувати трисоляріан. Але й Тейлор, і ви скористалися своїми повноваженнями, щоб одурити людей.
— Тут нема з чого дивуватися, — зауважив Рей Діас, який сидів біля ілюмінатора й насолоджувався сонячним світлом, що щедро струменіло ззовні. — Зараз найбільшу загрозу людству становимо ми самі.
За шість годин вони приземлилися в Міжнародному аеропорту Каракаса на узбережжі Карибського моря. Га-ранін навіть не залишав борту літака й відразу наказав повертатися до Нью-Йорка.
Вже на виході з салону Рей Діас мовив:
— Не зупиняйте Плану. У цій війні ми ще маємо надію. У вас залишилися двоє Обернених, тож перекажіть їм від мого імені найкращі побажання.
— Мені вже не судилося їх побачити, — сумно відповів Гаранін. Коли Рей Діас залишив його самого, він перестав стримувати емоції та дав волю сльозам.
Небо над Каракасом було таким само безхмарним, як і над Нью-Йорком. Спускаючись трапом, Рей Діас відчув такі знайомі запахи тропіків, і коли опинився на землі, теж не стримався: опустився навколішки й поцілував землю Батьківщини. Потім у супроводі значного ескорту військової поліції він рушив до столиці; за півгодини звивистою гірською дорогою кортеж дістався міста й зупинився на центральній площі Сімона Болівара. Рей Діас вийшов із автомобіля поряд із бронзовою статуєю національного героя і зупинився біля постаменту. Над головою в нього височіла закута в лати постать Болівара, який завдав поразки Іспанській імперії та заснував нову державу — Велику Колумбію[61], що охопила значну частину території Південної Америки. Перед колишнім Оберненим колихався натовп екзальтованих одноплемінників. Кров у всіх закипала на сонці. Раптово людська маса стрімко рушила вперед, військові підрозділи й поліція спробували відтиснути її подалі, де-не-де навіть пролунали постріли в повітря, але зрештою потужна жива хвиля прорвала оточення й ринула до нового Болівара, який стояв біля підніжжя бронзового.
Рей Діас здійняв руки й ледь стримуючи сльози, закричав тремким від емоційної напруги голосом:
— О мій народе!
Перший камінь, кинутий з гущі його народу, влучив Діасу в ліву руку, другий поцілив прямісінько в груди, третій скривавив чоло. Рей Діас ледь встояв на ногах. Далі каміння посипалося градом. За лічені хвилини довкола вже мертвого тіла виріс справжній курган. Останній камінь принесла з собою стара жінка. Вона міцно стискала камінь у руці, наближаючись до тіла Рея Діаса, та бурмотіла іспанською:
— Безбожнику, ти хотів повбивати там усіх людей! Але ж там мій онук, ти міг убити мого онука!
Після цього з силою, яка ще лишалася в її тремтячих руках, вона опустила камінь на голову, що виднілася з купи каміння, й остаточно розкраяла череп мерця.
Єдине, чого не можна зупинити, — це плин часу. Він, мов гостре лезо, торує собі шлях крізь м'яке й тверде, постійно рухається вперед, і ніщо не в змозі бодай на мить затримати його біг. Це він змінює все довкола.
Того року, коли відбулися випробування надпотужної термоядерної бомби на Меркурії, Чан Вейси подав у відставку. Востаннє з'явившись у засобах масової інформації, він відверто визнав, що не вірить у перемогу в майбутній війні, але цей факт ніяк не вплинув на високу оцінку його служби на посаді першого Командувача Космічних сил. Тривала праця в умовах стресу й високих навантажень підірвала його здоров'я, й він помер у 68 років. Перед смертю, коли генерал приходив до тями, він часто згадував Чжана Бейхая.
61
Прим. перекл. Велика Колумбія — держава, що існувала у 1819– 1831 роках у Південній Америці й включала території сучасних Колумбії, Венесуели, Еквадору й Панами.