— Містере Гайнс, ваш план взагалі видається наївним та утопічним, — заперечив Тейлор.
Після слухань Обернені зібралися в Кімнаті для медитацій, їхньому улюбленому місці в Штаб-квартирі ООН. Зараз їм здавалося, що ця невеличка кімната створена саме для їхніх зустрічей. Тут вони зберігали тишу — відчували, що обмінюватися найважливішими думками не зможуть аж до початку війни. Брила залізної руди залишалася єдиним мовчазним свідком їхніх зустрічей, ніби всотуючи та поєднуючи їхні думки.
— Ви чули про Руйнівників? — прошепотів Гайнс.
— Інформація нещодавно оприлюднена на сайті ОЗТ. У ЦРУ вже підтвердили її, — кивнув Тейлор.
Знову запанувала мовчанка. Кожен із Обернених намагався уявити вигляд свого Руйнівника. І це видіння надалі безліч разів з'являтиметься їм у снах серед нічних жахіть, адже день, коли Обернений особисто зможе упізнати свого Руйнівника, найвірогідніше, стане останнім у його житті.
Коли ввійшов батько, Ши Сяомін боязко позадкував у куток, ніби збирався ховатися. Але Ши Цян просто мовчки сів поряд.
— Не лякайся, цього разу я тут не для того, щоб лупцювати чи сваритися. Надто втомлений, — Ши Цян дістав пачку, вибив з неї дві сигарети й другу простягнув синові. Ши Сяомін деякий час вагався, чи брати. Нарешті батько з сином мовчки закурили. Нарешті Ши Цян знову заговорив: — Я маю завдання. Скоро поїду з країни.
— А як же твоя хвороба? — Ши Сяомін схвильовано глянув на батька крізь пасма тютюнового диму.
— Спочатку поговорімо про твої справи.
— Тату, мені за це світить тривалий термін ув'язнення… — у голосі Ши Сяоміна зазвучала прохальна нотка.
— Якби ти просто втнув якусь дурню, я тебе витягнув би, але такий вчинок — зовсім інше. Міне, ми обидва дорослі, а дорослі мають відповідати за свої вчинки.
Ши Сяомін у розпачі похилив голову й глибоко затягнувся.
— Половина твоїх гріхів — мої, — вів далі Ши Цян. — Змалечку й до повноліття я не приділяв тобі належної уваги. Щовечора повертався пізно, вічно стомлений, випивав і лягав спати. Я жодного разу не відвідав батьківських зборів у школі, ми навіть ніколи ні про що не поговорили серйозно. Але знову ж таки: ми всі несемо відповідальність за свої вчинки.
Сльози навернулися на очі Ши Сяоміна. Він роздушив недопалок об край ліжка з такою люттю, ніби намагався стерти на порох решту свого життя.
— Запам'ятай, в'язниця — місце вишколу злочинців, а не виправлення. Потрапивши туди, годі про це й мріяти. Просто спробуй не загубитися в натовпі й навчися хоча б трохи захищатися, — Ши Цян поставив на ліжко пакет з двома блоками сигарет «Юньянь»[32]. — Якщо знадобиться ще щось, мати надішле.
Ши Цян підійшов до дверей, обернувся до сина й мовив:
— Міне, може, ти ще побачиш свого батька. Але, швидше за все, тоді ти будеш старший за мене нинішнього й зрозумієш, що я зараз відчуваю.
Через невеличке вічко в дверях Ши Сяомін бачив, як його батько виходить з ізолятора попереднього ув'язнення. Зі спини він здавався дуже старим.
У часи всезагальної тривожності Ло Цзі здавався най-врівноваженішим у світі. Він самотньо походжав берегом озера, плавав у човні, збирав гриби й вудив рибу, а потім наказував кухареві приготувати найвишуканіші страви. Він читав книги з багатого зібрання бібліотеки, а коли набридало — грав у гольф із охороною. Їздив верхи луками й лісами, прямуючи до засніжених гірських вершин, але жодного разу не доїхав до підніжжя. Часто й просто сидів без діла на лаві над озером, розглядав відображення гір у дзеркалі води. Не хотів ні про що думати, не збирався нічого робити. Так, немов у півсні, збігали день за днем.
Він був сам, без жодного зв'язку з великим світом. Кент теж мешкав у маєтку, але мав власний невеликий кабінет і лише зрідка турбував Ло Цзі. А той розмовляв лише з начальником охорони, вимагаючи, щоб охоронці не ходили за ним під час прогулянок. Мовляв, якщо це так їм потрібно, то нехай не трапляються йому на очі.
Ло Цзі почувався човном, що тихо пливе за течією зі спущеним вітрилом, не переймаючись тим, куди прямує і де пристане до берега. Інколи, пригадуючи своє минуле життя, він дивувався, як усе перевернулося з ніг на голову, й це його цілком влаштовувало.
Особливо цікавив Ло Цзі льох із винами. Він розумів, що вкриті пилом пляшки, горизонтально вкладені на стелажах, містять напої, кожен з яких має дивовижний смак і високу ціну. Тож потроху пив щовечора у вітальні, дегустував і в бібліотеці, а часом перехиляв келих навіть у човні, але знав міру — завжди знаходив правильний баланс і залишався в стані хисткої рівноваги. Тоді він діставав довгу люльку попереднього господаря і з насолодою випускав кільця диму.
32
Прим. перекл. Юньянь （ 云烟 , yúnyān） — «хмара диму», один із брендів і загальна назва якісних цигарок, що виробляються з тютюну, вирощуваного в одній з південних провінцій Китаю — Юньнань.