Гру закінчено.
На табло з’явився результат. Джон опинився на третьому місці серед гравців, але війну він все ж таки програв. Роздратований хлопчина неохоче відійшов від автомата й озирнувся, шукаючи, у що б погратися ще.
Цієї хвилини за вікном з’явився офіцер Остін. Його погляд було спрямовано туди, де щойно стояв Джон… Але хлопчик уже встиг розчинитися в юрбі. Поліціянт рушив далі й незабаром зник.
Джон зупинився біля наступного автомата й покопирсався в кишенях. Жетонів він мав чимало. Прошмигнув до кабінки.
Термінатор пробирався крізь юрбу покупців, як Пол Баньян[16] — крізь лісові хащі, та при цьому ще примудрявся нести запакований букет троянд із довгими стеблами, немов закоханий, що поспішає на побачення. Він вів пошуки методично, знаючи, що ціль близько. Вдивлявся в кожне обличчя, але жодного занесеного в електронну пам’ять йому не трапилося. Рано чи пізно…
Офіцер Остін дійшов до кінця галереї. Він уже встиг швидко оглянути магазинчики на всіх поверхах. Джона Коннора ніде не було. Поліціянт повернувся і пішов назад тим самим шляхом: повз закусочну, де продавалися бутерброди з сосисками, відділи взуття та подарунків, піцерію, кафе, де можна було поїсти кукурудзяних коржів з м’ясом та соусом, книжкову крамницю, залу гральних автоматів, рибний ресторан…
Остін вирішив повернутися до гральних автоматів. Біля входу стояло кільканадцятеро дітлахів. Вони вихвалялися один поперед одним виграшами. Потік відвідувачів зростав. Остін вирішив ретельніше оглянути залу.
Він опинився посеред гомінких і жвавих дітлахів.
У протилежному кінці зали Джон вів влучний вогонь по МІГам. Тім непомітно наблизився і торкнув приятеля за плече; він намагався зберігати спокій, але це йому не дуже вдавалося. У його голосі чувся ледь стримуваний страх.
— Тебе розшукує лягавий.
— Відчепися, — сказав Джон і повів плечем.
— Та слово честі! Дивися!
Джон знав, що це брехня, але таки визирнув, ховаючись за автоматом. Висока, сухорлява людина в однострої показувала хлопчакам, що стояли поруч з ним, якусь фотографію. Вони дивилися на неї, наморщивши лоби. Потім один кивнув у Джонів бік.
Джонове серце прискорено закалатало. Він швидко присів навпочіпки — адже поліціянт повернув голову й замало його не побачив. Потім хлопчик крадькома обійшов автомат з іншого кінця й чкурнув геть.
Мати дуже рано розтлумачила йому, що від поліції не можна чекати нічого доброго.
Остін побачив, як Джон біжить повз гральні автомати. Не розмірковуючи, він помчав за ним.
Озирнувшись через плече, Джон переконався, що збуваються найгірші побоювання: лягавий переслідував його, продираючись крізь юрбу. Хлопчик ушкварив ще швидше, намагаючись не збити з ніг невисокого товстого підлітка, що стояв посередині проходу.
Лягавий наздоганяв його, причому летів навпростець і збив товстого хлопчака з ніг. За спиною поліціянта вирував натовп.
Джон усе збагнув і прискорив темп, але поліціянт не відставав.
Він порозкидав дітей, що трапилися на шляху, немов тенісні м’ячики. Джон подолав службове приміщення та склад, випорснув з рук адміністратора й через пожежні двері вискочив до службового коридору. Довгий, погано освітлений тунель вів просто на стоянку біля виходу. Тільки б добігти! Здавалося, серце Джона ось-ось вистрибне з грудей.
Він був уже на півдорозі до дверей, аж раптом перед ним вигулькнув Термінатор.
Джон відразу впізнав це обличчя. Він бачив його неодноразово — мати часто показувала йому газетні вирізки. Перед ним стояв саме той тип. Божевільний, що улаштував стрілянину в поліцейській дільниці. Тепер він стояв просто перед Джоном. Хлопчик спробував загальмувати, щоб не зіткнутися з незнайомцем.
Термінатор засік ціль.
Папір розгорнувся, троянди розсипалися по підлозі, холодно зблиснула чорна сталь пістолета. Квіти хруснули під черевиками Термінатора. Він зробив крок уперед і підняв зброю.
З переляку у Джона заніміли ноги. Він потрапив до пастки: вузький, прострілюваний з обох боків коридор нагадував живу версію відеогри. Час зупинився, і хлопчик зовсім занепав духом, зрозумівши, що цей божевільний збирається його вбити.
Термінатор байдуже зарядив револьвер. Рухи його були неквапними та плавними, немовби він проробляв це вже мільйон разів. Металевий брязкіт затвору нагадував грім.
Час почав швидко відмотуватися назад. Джон загальмував, розвернувся й хотів дати задній хід.
16
Згідно з американською легендою, дроворуб, що здійснював неймовірні подвиги за допомогою свого синього бика Малюка.