Дейн учепився в кермо, уривчасто дихаючи. «Це Божа пересторога, — вирішив він. — Негайно припини думати про інтрижку з вісімнадцятирічною своячкою, бо..»
Містер Шорт полегшено зітхнув, коли в тумані замаячів знак, що сповіщав про виїзд зі Сьєрра Хайвей. Кілька разів обережно натиснув на гальмівну педаль, щоб вгамувати велетенську машину, потім з’їхав під укіс на паркувальний майданчик під назвою «Загінчик».
Якби містер Шорт затримався біля входу до бару трохи довше і, замість того, щоб роздивлятися небо, озирнувся на свій трейлер, то помітив би ще один спалах блискавки, який вдарив поміж бортами його та сусідньої вантажівки. І вирішив би, що це вогонь святого Ельма. І помилився б.
Дивна блискавка звилася в наелектризований згусток енергії, який невпинно обертався. Бокові дзеркала на обох вантажівках вигнулися дугою і розсипалися на друзки. Потім з’явився сліпучий спалах, немов одночасно клацнули тисячі знімальних камер, тріскотіння електричних розрядів раптом завершилося гучним вибухом. Світло згасло, хмару туману жбурнуло набік, а на тому місці, де щойно не було нічого, стояв чоловік.
Абсолютно голий. Його постать укривав білий пил, що осипався, наче борошно, коли чоловік, випроставшись, напружив м’язи свого міцно збитого тіла. Коротко, на військовий манер підстрижене волосся димілося. Блакитні очі з відтінком холодної сталі, чіткі, але ще позбавлені життя, вбирали в себе світ, нічого не відображаючи. Руки чоловіка були ідеальної форми: агресивна округлість біцепсів закінчувались саме біля ліктя, а отім з геометричною точністю знову розширювалася в могутнє передпліччя, потім плавно переходила в тонке зап’ястя.
Невідомий вдихнув, розпрямляючи могутню грудну клітку, немов знімаючи пробу повітря. З повною байдужістю відзначив його високу вологість. Факт, який сам по собі нічого не означав, але, зіставлений з десятком інших, давав вичерпну характеристику часу та місця.
Згусток енергії, утворений при переміщенні в часі, випалив чудернацький отвір у металевому борті вантажівки. Вогняна уга сягала асфальту, утворивши округлий кратер біля ніг невідомого. Чоловік стояв там, де за мить до цього палахкотіла розжарена куля. Легкою пружною ходою невідомий відійшов від вантажівок, оглянув автостоянку, затримався, розглядаючи три мотоцикли, недбало притулені до підставок. Їхні керма нагадували металеві скульптури собак, які повитягали передні лапи, почулися приглушені звуки музики з автомата. Чоловік припав до вікна. Люди в барі сміялися, сперечалися, голосно замовляли випивку й закуски. Він повернувся й пішов до входу, чоловік знав, що знайде в залі власника одного з мотоциклів.
Дейн щойно влаштувався у своїй кабінці. Цей куточок — справжня брудна діра, та хоч їжа нічогенька. Поряд з ним два гладких шофери, зсунувши на потилицю капелюхи, схилилися над тарілками наперченого рагу. У глибині зали трійця брудних мотоциклістів у джинсових куртках грала в пул[13], поруч зі столом вишикувалася батарея пляшок з-під пива. Власник бару, Ллойд, велетень у засмальцьованому фартусі, з похмурим виглядом стовбичив за шинквасом. У дальньому кінці зали різалася в карти галаслива компанія шоферів, які пересиджували туман.
Дейн так поринув у свої мрії, що не помітив, як відчинилися вхідні двері й до зали вдерся величезний, зовсім голий тип. Усі роззявили роти від подиву. Однак хлопець спокійнісінько йшов собі поміж столиками, не звертаючи уваги на відвідувачів. Немов він їх і не бачив.
Перед поглядом дивного відвідувача була цифрова сітка на дисплеї, який містив сорок тисяч бітів інформації. Цифри проносилися екраном з. такою швидкістю, що людське око не змогло б за ними встежити. Здивовані шофери, бармен з виряченими очима, перелякана офіціантка — всіх їх було представлено на екрані електронними схемами, елементи яких підлягали ретельному аналізу й опрацюванню з метою з’ясування емоційного стану об’єктів і прогнозування можливої загрози з їхнього боку.
Ніхто не поворухнувся, окрім власника одного з мотоциклів. Роберт Пантеллі був викінченим, стовідсотковим невдахою. Він багато бачив, і ніщо вже не могло його здивувати. Але такого… Він витяг з рота дешеву сигару, і його мокрі губи скривилися в посмішці.
Гола людина побачила, як навколо Роберта формується пульсуючий електронний контур. Тисячі цифр стрімко замерехтіли на екрані його внутрішнього зору. Миттєвий аналіз одягу Роберта показував, що той водить мотоцикл. Роберт вишкірився, демонструючи рідкі гнилі зуби. Його язик заплітався від чималенької дози випитого: