“Мої вояки! 28 літ тому наші батьки взяли зброю до рук, щоб захищати нашу Батьківщину та боронити наші національні святі ідеї. Для них не судилось бути тоді переможцями тому, що не всі були об’єднані в одну мету, в одну ціль. Це було найбільшою причиною ворожа перемоги над нами. Але навіть тоді, навіть в цьому безвихідному положенні ми не зреклися наших ідей і не склонили наших голів перед ворогами. Ми не піддались ворожій демагогічній пропаґанді про совєтський рай і його національне братолюбство, тому багато з нас пішло на вигнання. Ми продовжуємо боротися за визволення. Зараз прийшла черга на вас, мої дорогі вояки, за прикладом наших геройських батьків, залишивши цей рай, берете зброю, щоб визволити Україну з большевицького ярма. Ви також не склонили своїх голов перед ворогами- Сьогодні він знову загарбує наші землі і хоче знищити український народ до його основ. Він забирає наших рідних до примусової праці на Сибір, або жене їх під наглядом енкаведистів на фронтові лінй. Ми маємо одну дорогу і одну піль — відновити нашу збройну боротьбу і здобути українську незалежність. Так, здобути, бо щоб тільки вмерти, то було б глупотою. Ми хочемо перемогти, і ми переможемо.
Провідники української спільноти одержали вже права творити УНА. Коли ми підемо в бій за визволення нашої Батьківщини, ми не будемо самі, з нами Є сотні тисяч українських повстанців, які героїчно борються позаду фронтової лінії, нищать ворожі відділи, комунікацію та мілітарні об’єкти. З дня на день сила УПА зростає. Ми мусимо допомогти їй, бо тільки спільними зусиллями цілого українського народу ми осягнемо нашу перемогу. Ніхто нам свободи не подарує в цій боротьбі німці є по нашій стороні, і з нами також підуть союзні війська поневолених народів: білоруси, грузини, вірмени, казахи та інші. Ми всі були добрим прикладом великих посвят у боротьбі за визволення Українська держави. І зараз, як нащадки славних предків, ми маємо показати, що ми також уміємо боротися за нашу Батьківщину. Ви є першими, які одержали цю можливість задеклярувати перед приятелями поневолених народів, що ви є перші з УНА, які присягали на вірність і національному бойовому прапорові Ви ніколи не повинні цього забути, особливо коли підемо в бій за нашу Батьківщину під цим кров’ю освяченим прапором. Пам’ятайте, що ваші батьки, матері та сестри чекають на вас. Наша Батьківщина чекає на нас. І ми повернемо до них з перемогою! Слава Українському народові, слава нашій Батьківщині і слава вам, дорогі вояки”.
“Грімке «Слава» гомоном відбилось далеко-далеко в лісі”, — писав на другий день коресподент газети “Голос”.
Бригада майора Пітулея.
Друга бриґада УНА
Друга бриґада УНА
До цього часу мова була про Першу бриґаду, а тепер в наступних двох підрозділах згадаємо дещо цікавого про Другу бриґаду Другої Дивізії.
Кажуть люди, що всі дороги ведуть додому, а тільки одна — до смерти. І саме цю дорогу фатум призначив для Другої Дивізії.
Згідно з маршрутом, по довгих труднощах, Бриґада майора Пітулея заквартирувала в бранденбурзьких казармах, майже 50 км. на захід від Берліну. З уваги на повітряні атаки, штаб команди примістився в містечку Бріллов, за 5 км. від Бранденбурґу за каналом Гафе. Обидві бриґади були далеко одна від одної розташовані, і як відомо під кожним оглядом між собою різнилися. Перша Бриґада командира Дяченка — приятеля Шандрука, складалась на 80 відсотків із Східньої України вояків, вибраних Дяченком, 20 відсотків галичан. Другу — Пітулея, колишнього бувшого коменданта львівської поліції, складалась з 70 відсотків вояків Західньої України і 30 відсотків з інших земель.
Контакти і співдія Другої Бриґади з командою Штабу були багато менші чим з Першою Бриґадою. Давні друзі ген. Шандрук і ген. Дяченко, співпрацювали із собою близько і весь час вдержували контакт. Як командир Другої Дивізії, ген. Дяченко дуже опікувався Першою Бриґадою, зате майже не цікавився Другою Бриґадою. Осиротіла Друга Бриґада, розташована на непривітних мокляках і пісках, вже від початку лютого переходила на полях славної Бранденбурзької Дивізії інтенсивний перевишкіл. Посилена новоприїжджаючими вояками, Бриґада росла в силу Дивізії. Вояків з родинами розміщувано в містечках Бріллова, Радевеґе і Бранденбурґ.