Тому правильніше буде сказати, що тоді менше партійний, а більше територіяльний фактор був ознакою відмінности. Це також себе не виправдало, бо з другим набором до Дивізії, після боїв під Бродами, вона перестала бути вже чисто галицькою.
Ці питання були настільки живі й актуальні після війни, що змусили ген. Шандрука, крім приватного листування, давати громадянству відповідь в своїх численних доповідях і статтях. Для прикладу, ми наведемо декілька таких листовних розмов з ориґінальних листів, копії яких зберігаються в архіві Другої Дивізії.
До Пана Майора В. Гладича
Начальника Штабу 2. У.Д.
Трентон, 26. 11. 1972 року.
Високоповажаний і Дорогий Пане Майоре!
У Вас напевно те число В. К. в якому Ви спростовуєте пашквіль О. Городиського про 2-гу Дивізію. Є це число десь у мене, але як дуже важливе десь так заложив, що знайти не можу, або комусь “випозичив на короткий час”. А треба і то зараз будьте ласкаві здійміть 4-5 копій Вашого вияснення та не відмовте мені якнайскоріше мені прислати. Ф. Кордуба пише, УНА складалася лише з одної Дивізії “Галичина” треба, що б Ви знову забрали слово. Д-р Дражньовський зі свого боку заповідає вияснення.
З правдивою пошаною до Вас Ваш П. Шандрук.
Другий лист.
Трентон, 10. 7. 1977 року.
До Пана Голови ГУ Братства Вояків 1 УД УНА
Доктора Р. Дражньовського
Копія до пана Голови Об’єднання Вояків
2 УД Підполковника В. Гладича.
Дорогі Панове!
Напередодні скінчення життя довідуюся, що існують якісь непорозуміння та безпідставні взаємні закиди між деякими вояками обох Дивізій — бракує ще цього!
Я міг би виступити з виясненням значення в історії наших визвольних змагань обох Дивізій, але це могло б винести на публичний форум “нову незгоду”.
Вважаю, що треба скінчити тихо і якнайскоріше цю справу — обидві Дивізії для мене однаково дорогі, бо складаються з українських патріотів. Вважаю, чи не було б добре зібратись у мене /в моєму стані здоров’я я рушатись не можу/ представникам обох Дивізій і справу зліквідувати, і тим дати мені можливість спокійно вмерти.
Доля 2-ої Дивізії скінчилась трагічно, можу думати, що тому, що я не був при ній, але доля моя і 1-ої Дивізії чи не могла б теж скінчитися трагічно разом зі мною? Прошу про це подумати.
Прошу все пам’ятати, що я був завжди і є соборником.
З глибокою пошаною (власноручний підпис) П. Шандрук.
Наша замітка: майор Гладич одержав титул підполковника від ген. Шандрука вже на еміґрації, але він ним ніколи не користувався.
Лист на фірмовому папері.
ч.79. Інґольштат 25. 9. 1978 року.
Полковник ген. штабу
Василь Татарський
Голова СВУ в Німеччині.
До Бувшого Командуючого Армією УНА
Пана Генерал-полковника П. Шандрука.
Високоповажаний Пане Генерале!
В тижневику “Мета” за серпень 1978 рік надрукована стаття під заголовком “Активізуються колишні старшини і вояки 2-ої Дивізії УНА”. У ній якийсь майор Гладич подає себе за начальника штабу тій Дивізії. Я перший раз в житті чую про дивізію, якою командував покійний ген. Дяченко, бо мені відомо, що він командував лише протитанковою бриґадою. 23 квітня 1945 року Ви викликали мене до свого штабу і сказали мені, що призначуєте мене начальником штабу протитанкової бриґади, якою командує полк. Дяченко, і коли начальник Вашого штабу дав мені розказ на письмі, то я за пару годин вирушив в подорож. По приїзді до Праги я зголосився в СС штабі і мені там сказали, щоби я повертався назад до Штабу армії УНА, бо німецька, а в тому числі і бриґада, відступають на захід і що скоро всьому буде кінець. Отож в тому числі Бриґада не могла, а ще без Вашого наказу переорганізуватися в Дивізію, бо при відступі вона понесла великі втрати, а по друге, що не було в цьому ані потреби, ані відповідних умов.