З приватного щоденника доктора Гаррі Д. С. Гудсера:
Субота, 20 листопада, 1847 року
У нас немає достатньо їжі, щоб пережити ще одну зиму та літо тут, посеред криги.
А повинні були б мати. Сер Джон забезпечив два кораблі провізією на три роки з понаднормовим раціоном для всіх матросів, на п’ять років — з цілком достатнім раціоном для моряків, які щодня виконують важку роботу, і на сім років — із значно зменшеним, але все ж прийнятним раціоном для всіх моряків. За розрахунками сера Джона — а також капітанів його кораблів, Крозьє та Фітцджеймса, — кораблі Її Величності «Еребус» і «Терор» повинні були бути задовільно забезпечені їжею до 1852 року.
Натомість, у нас мають закінчитися останні їстівні запаси десь наступної весни. І ми всі через це загинемо, це просто вбивство.
Доктор МакДональд на «Терорі» вже давно сумнівався в якості консервованих продуктів і після смерті сера Джона поділився зі мною своїми підозрами. Потім негаразди із зіпсованими та отруйними консервами під час нашої першої експедиції до Землі Короля Вільяма минулого літа — бляшанки дістали з найглибших запасів під палубою — підтвердили існування проблеми. У жовтні ми, четверо лікарів, звернулися до капітанів Крозьє та Фітцджеймса за дозволом провести повну інвентаризацію провізії.
Потім ми четверо — за сприяння матросів, яким було наказано допомагати нам пересувати сотні й сотні ящиків, барилець і важких бідонів на обох нижніх палубах, твіндеках та в трюмах, щоб відкрити їх і спробувати відібрані зразки, — провели інвентаризацію двічі, щоб не зробити помилки.
Більше половини консервованої їжі на борту обох кораблів виявилася непридатною для споживання.
Три тижні тому ми доповіли про це обом капітанам у колишній каюті сера Джона, великій і промерзлій. Крозьє, новий начальник експедиції, називав Фітцджеймса «капітаном», хоча номінально він залишається простим командором, тож і всі інші наслідували його в цьому. На таємній зустрічі були присутні всі четверо лікарів, Фітцджеймс та Крозьє.
Я ще ніколи не бачив такої розлюченої людини, як капітан Крозьє, — після всього я маю пам’ятати, що він ірландець. Він вимагав від нас докладних пояснень, бо ми, лікарі були відповідальними за запаси майна і провізії в експедиції Франкліна. З другого боку, Фітцджеймс завжди мав сумніви щодо якості консервованих харчів і сумлінності постачальника провізії, — він був чи не єдиним членом експедиції або й Адміралтейства, хто вголос висловив такі застереження, — але Крозьє відмовлявся вірити, що такий акт злочинного шахрайства взагалі був можливий на кораблях Королівського флоту.
Джон Педді, головний лікар Крозьє на «Терорі», мав найбільшу вислугу років у морі з усіх нас, чотирьох офіцерів медичної служби, але більшість з них пройшли на борту корабля Її Величності «Мері» — разом з боцманом Крозьє, Джоном Лейном, — і було це на Середземному морі, де консерви становлять лише незначну частину суднових продовольчих запасів. Так само і мій номінальний начальник на «Еребусі», головний лікар Стівен Стенлі, ніколи не мав справи з такими великими кількостями консервованої провізії на борту корабля. Як людина, що переймалася різноманітними дієтами через необхідність запобігти цинзі, доктор Стенлі просто втратив дар мови від шоку, коли наша інвентаризація встановила, що майже половина залишків консервних банок з їжею, овочами, м’ясом і супами були зіпсованими або, інакше кажучи, втраченими.
Тільки доктор МакДональд, який співпрацював з містером Хелпманом — секретарем капітана Крозьє — під час заготівлі провізії, мав пояснення такого стану справ.
Як я вже писав у цьому щоденнику кілька місяців тому, окрім 10 000 бляшанок тушкованого м’яса на борту «Еребуса» наш консервований раціон включає варену та смажену баранину, телятину й широкий вибір овочів, включаючи картоплю, моркву і пастернак, різноманітні супи і 9 430 фунтів шоколаду.
Алекс МакДональд, який був медичним представником нашої експедиції, взаємодіяв з капітаном-суперінтендантом Дептфордських[80] продовольчих складів та з таким собі містером Стівеном Ґолднером, постачальником продовольства, який уклав контракт з нашою експедицією. У жовтні МакДональд доповів капітанові Крозьє, що четверо підрядників визначили ціну на постачання консервів для суднових запасів експедиції сера Джона — фірми Хогарта, Гембла, Купера & Авеса та вже згаданого містера Ґолднера. МакДональд повідомив капітанові — і здивував решту з нас, — що ціна, запропонована Ґолднером, була вдвоє меншою за ціни трьох інших (значно відоміших) постачальників провізії. А понад те, в той час як інші підрядники бралися поставити харчі впродовж місяця чи трьох тижнів, Ґолднер пообіцяв негайну поставку (з безкоштовним пакуванням та перевезенням). Така негайна поставка, звісно, була б неможливою і ціна Ґолднера була б для нього збитковою, якби продукти були заявленої якості й належно приготовані та упаковані так, як обіцялося, але ніхто, очевидно, крім капітана Фітцджеймса, не звернув на це уваги.