— А що це за нісенітниця з парою та локомотивними машинами?
— Це не така вже й нісенітниця, мілорде, — сказав Франклін з такою поблажливістю, що аж сам почув її у своєму голосі. Він геть не тямив у парових двигунах, але мав серед членів експедиції двох гарних механіків і Фітцджеймса, який служив у новому паровому флоті. — Це потужні машини, сер Джон. Вони дозволять нам пройти через кригу там, де не вдавалося пройти під вітрилами.
Сер Джон Росс пирхнув.
— Ваші парові машини навіть не морські, чи не так, Франкліне?
— Так, сер. Але це найкращі двигуни, які змогла нам продати Лондонсько-Гринвіцька залізнична компанія. Переобладнані для експлуатації в морі. Потужні, як звірі, сер.
Росс відсьорбнув трохи віскі.
— Потужні, якщо ви збираєтеся прокласти рейки вздовж усього Північно-Західного проходу і пустити по них чортів локомотив.
Франклін лише добродушно усміхнувся на це, хоча не бачив нічого смішного в цьому зауваженні Росса, і його глибоко вразила недоречність цих слів. Почуття гумору часто йому зраджувало, і він не розумів, над чим усі сміються.
— Насправді не такі вже й потужні, — продовжував Росс. — Півторатонна машина, яку втиснули у трюм вашого «Еребуса», дає тільки двадцять п’ять кінських сил. Машина Крозьє ще менш ефективна… двадцять кінських сил щонайбільше. Корабель, який буксируватиме вас із Шотландії — «Раттлер» — розвиває двісті двадцять кінських сил з двигуном меншого розміру. Бо це морська машина, збудована для роботи в морі.
Франклін не мав що відповісти на це, тож він просто всміхнувся. Щоб відмовчатися, він жестом підкликав офіціанта, який проминав їх з бокалами шампанського. Потім, оскільки це суперечило його принципам не вживати алкоголю, йому залишалося тільки стояти з келихом у руці, час від часу розглядаючи бульбашки шампанського, і чекати нагоди, щоб непомітно його здихатися.
— Подумайте про додаткову провізію, яку ви могли б запхати в трюми своїх двох кораблів, якби там не було цих чортових машин, — вперто гнув своє Росс.
Франклін роззирнувся навколо, наче шукаючи порятунку, але всі довкола жваво спілкувалися між собою.
— Ми маємо більш ніж достатні запаси на три роки, сер Джон, — нарешті сказав він — І від п’яти до семи років, якщо зменшимо денний раціон, — він знову посміхнувся, намагаючись причарувати цього суворого старого. — А також і «Еребус» і «Терор» мають центральне опалення, сер Джон. Я певен, що цього вам дуже бракувало на «Вікторії».
Вицвілі очі сера Джона Росса холодно зблиснули.
— «Вікторію» розчавило кригою, як яйце, Франкліне. Фантастичне парове опалення не допомогло б їй, чи не так?
Франклін озирнувся, намагаючись зустрітися поглядом з Фітцджеймсом. Або хоча б Крозьє. З ким завгодно, хто прийшов би йому на допомогу. Здавалося, ніхто не помічав опасистого сера Джона, затисненого в куток старим сером Джоном, у такій серйозній, хоча й односторонній, бесіді. Пройшов офіціант, і Франклін поставив непригублений келих шампанського йому на тацю.
Росс втупився у Франкліна своїми сіро-блакитними очима.
— А скільки вугілля потрібно, щоб протягом дня обігрівати один із ваших кораблів? — допитувався старий шотландець.
— О, насправді я не знаю, сер Джон, — відповів Франклін з чарівною усмішкою. Він і справді не знав. І не надто цим переймався. Парові машини та вугілля були справою механіків. Адміралтейство, звісно, все чудово розрахувало.
— Зате я знаю, — сказав Росс — Ви витрачатимете аж до ста п’ятдесяти фунтів[22] вугілля в день, тільки щоб підтримувати належну температуру води в трубах для опалення приміщень екіпажу. Півтонни дорогоцінного вугілля в день, тільки щоб підтримувати кипіння в паровому котлі. А під час плавання — не очікуйте від цих потворних лінійних кораблів швидкості більше чотирьох вузлів — ви спалюватимете від двох до трьох тонн вугілля в день. І набагато більше, якщо пробуватимете пробитися через паковий лід. Як багато вугілля ви прийняли на борт, Франкліне?
Капітан сер Джон відмахнувся якимось відчіпним і майже жіночим жестом.
— О, щось близько двох сотень тонн, мілорде.
Росс примружився.
— Дев’яносто тонн на кожному, і на «Еребусі» й на «Терорі», якщо бути точним, — проскреготав він. — І це якщо ви поповните запаси в Ґренландії, перш ніж перетнути Баффінову затоку, тож у справжній кризі їх буде набагато менше.
Франклін посміхався і мовчав.
— Скажімо, ви прибудете на місце зимівлі в кризі з сімдесятьма п’ятьма неспаленими відсотками від своїх дев’яноста тонн, — продовжував наступати Росс з наполегливістю корабля, який продирається вперед у молодому льоді. — Отже, у нас виходить… скільки днів роботи парового двигуна за нормальних умов, не серед криги? Дюжину? Тринадцять днів? Два тижні?