— На дроті[105], — сказав він.
Ці три склади потім мучитимуть його всі наступні тижні, коли він лежатиме на койці, здригаючись від сорому на саму лише думку про беззмістовність, безглуздість та недоречність цієї фрази. Але зараз Ірвінг торкнувся козирка, закутав голову шарфом, натягнув пальчатки і рукавиці, повісив сумку собі на груди й пірнув у крижану нору, що вела до виходу.
Він не насвистував, коли повертався на корабель, але йому дуже цього хотілося. Він геть забув про можливість того, що якийсь величезний людожер чатує на нього у густих тінях торосів тут, так далеко від корабля, але якби тієї ночі та істота спостерігала за ним, вона б почула, як третій лейтенант Джон Ірвінг розмовляє сам із собою й час від часу ляскає себе по лобі рукавицею.
30 КРОЗЬЄ
70° 05′ півн. шир., 98° 23′ зах. довг.
15 лютого 1848 року
Джентльмени, настав час подумати про наші можливі дії в наступні місяці, — сказав капітан Крозьє. — Ми маємо ухвалити рішення.
Офіцери, деякі унтер-офіцери та інші фахівці — два цивільні механіки, фор-марсові старшини, льодові лоцмани, а також останній з лікарів, який лишився живий, — зібралися в кают-компанії «Терору».
«Терор» Крозьє обрав не для того, щоб зайвий раз потурбувати капітана Фітцджеймса та його офіцерів — вони мали перейти по кризі в короткі години денного світла й сподівалися повернутися назад раніше, ніж стемніє, — і не для того, щоб підкреслити зміну флагмана, але тільки тому, що в лазареті корабля Крозьє лежало менше матросів. Було легше перевести цих кількох з тимчасового лазарету на ніс, щоб звільнити кают-компанію для офіцерського зібрання: на «Еребусі» вдвічі більше моряків злягли з симптомами цинги, і доктор Гудсер сказав, що кілька з них занадто слабкі, щоб їх кудись переміщати.
Зараз п’ятнадцять експедиційних провідників сиділи за довгим столом, який у січні розпиляли на коротші частини, щоб використати як операційні столи, але зараз знову був приведений у порядок містером Хані, теслею з «Терору». Офіцери й цивільні залишили свої водостійкі плащі, рукавиці, «вельські перуки» і шарфи на вішаку біля головного трапа, але були вбрані у решту вдяганок. У каюті витав запах вологої вовною та немитих тіл.
Довга каюта була холодною, з патентованих ілюмінаторів Престона над головою не проникало жодного променя світла, бо палуба залишалася вкритою трьома футами снігу, а самі ілюмінатори зачохлені на зиму брезентом. Лампи на китовому жиру, що висіли на переділках, старанно миготіли, але не могли розігнати мороку.
Зібрання біля столу скидалося на похмурішу версію літньої військової ради, яку сер Джон Франклін скликав майже вісімнадцять місяців тому на «Еребусі», але зараз замість сера Джона на чолі стола сидів Френсіс Крозьє. З ближчого до корми краю столу, по ліву руку від Крозьє, сиділи сім офіцерів та унтер-офіцерів «Терору», яких він попросив бути присутніми. Поряд з ним сидів його виконавчий офіцер, перший лейтенант Едвард Літтл, трохи далі — цивільний механік Джеймс Томпсон, який в експедиції отримав звання унтер-офіцера, але зараз виглядав худішим, блідішим і виснаженішим, ніж будь-коли. Ліворуч від Томпсона сидів льодовий лоцман Томас Бланкі, який цими днями вже навчився шкандибати на своїй дерев’яній нозі, і фор-марсовий старшина Гаррі Пеґлар — єдиний кондуктор[106], якого запросив Крозьє. На цьому зібранні також був присутнім сержант Тозер з «Терору» — він впав у немилість обох капітанів після карнавальної ночі, коли його підлеглі стріляли по вцілілих на пожежі, але він досі був найвищим за званням у його сильно прорідженій групі «печених раків[107]» і представляв морську піхоту.
В іншому кінці довгого столу сидів капітан Фітцджеймс. Крозьє знав, що Фітцджеймс протягом кількох останніх тижнів не завдавав собі клопоту голитися, заріс рудою бородою, в якій уже сріблилася сивина, але сьогодні він зробив над собою зусилля — або наказав містеру Гоеру, своєму стюардові, поголити його. В результаті його обличчя стало здаватися ще худішим і блідішим і зараз було вкрите незліченними дрібненькими подряпинами й порізами. Було помітно, що він дуже схуд, і численні вдяганки висіли на Фітцджеймсові, як на вішаку.
Ліворуч від капітана Фітцджеймса, з носового боку довгого стола, сиділи шість офіцерів з «Еребуса». Поряд з ним сидів його єдиний військово-морський офіцер лейтенант Г. Т. Д. Ле Вісконте, який залишився після загибелі сера Джона Франкліна, першого лейтенанта Гора і лейтенанта Джеймса Фейргольма, вбитих тварюкою з криги, — його золотий зуб виблискував, коли він зрідка посміхався. Слідом за Ле Вісконте сидів Чарльз Фредерік ДеВо, що перебрав на себе обов’язки першого помічника після смерті Роберта Орме Серджента, якого вбила тварюка під час нагляду за ремонтом каїрн у грудні. Наступним за ДеВо сидів єдиний вцілілий корабельний лікар, доктор Гаррі Д. С. Гудсер. Хоча фактично зараз він був головним лікарем експедиції й підпорядковувався Крозьє, обидва командири і він сам вважали доречним, щоб він сидів разом зі своїми колишніми товаришами, з якими служив на «Еребусі».
105
У тексті Toodaloo — до побачення. Рідкісне британське слово, яке виводять зі звуконаслідування ріжка автомобіля, коли в них ще були ріжки. Було важко підібрати щось таке ж анахронічне (автомобілів у той час ще не було) і таке ж недоречне. Втім, азбуку Морзе й телеграф уже десять років як винайшли.
106
Petty officer — молодший командний склад, у сучасному флоті — старшини, у вітрильному флоті їх називали ще кондукторами.
107
Lobsterback — жаргонна назва англійської піхоти (а також усіх англійців), походить від червоного кольору одностроїв.