Йому в будь-якому разі знадобиться пара, щоб подолати шлях на північ, йдучи назустріч крижинам, які несе на південь до протоки Ланкастер Зунд, навіть якщо станеться диво і вони звільняться від криги тут. Крозьє і Джеймс Росс колись вивели під вітрилами «Терор» та «Еребус» з південних полярних льодів, але вони рухалися за течіями та айсбергами. А тут, у цій чортовій Арктиці, кораблі мають тижнями плисти супроти потоку крижин, які спускаються від полюса, щоб закупорити протоки, які відкривають шлях до порятунку.
Томпсон знизав плечима. Він виглядав геть виснаженим.
— Якщо на Новий рік ми припинимо опалювати житлові приміщення і якось протримаємося до наступного літа, у нас може вистачити вугілля, щоб у водах, вільних від криги, іти під парами… днів шість. Чи п’ять?
Крозьє знову тільки кивнув. Це майже напевно було смертним вироком для його корабля, але необов’язково для екіпажів обох кораблів.
З темного коридору долинають звуки кроків.
— Дякую, містере Томпсон, — капітан зняв свій ліхтар з металевого гачка, вийшов зі спеки котельні й попрямував у сльоту і темряву.
Томас Хані чекав на нього в коридорі, свічка в його ліхтарі тріщала в задушливому повітрі. Перед собою, як мушкет, він тримав залізний лом, затиснутий у товстих рукавицях, і не поспішав відчиняти засув на дверях трупарні.
— Дякую, що прийшли, містере Хані, — сказав Крозьє теслі.
Капітан без зайвих пояснень відсунув засуви і увійшов до морозяно-холодної комори.
Крозьє не втримався від того, щоб спрямувати світло свого ліхтаря на кормову переділку, біля якої були складені шість мертвих людських тіл, загорнутих у шмат парусини. Купа ворушилася. Крозьє очікував на це — очікував побачити метушню щурів під брезентом, — але він усвідомив, що бачить суцільну масу щурів так само і над парусиновим саваном. То був суцільний клубок пацюків, що піднімався більш ніж на чотири фути над палубою, оскільки сотні з них штовхалися, щоб дістатися до заморожених трупів. Вони страшенно вищали. Інші щури копошилися під ногами у нього і теслі. Квапляться на бенкет, подумав Крозьє. І зовсім не бояться світла ліхтарів.
Крозьє посвітив ліхтарем на стінку корпуса, пройшов угору по трохи нахиленій через крен на лівий борт палубі і попрямував уздовж вигнутої похилої стіни. Ось воно.
Він підніс ліхтаря ближче.
— Нехай мене вхоплять чорти з пекла і підсмажать на пательні, — сказав Хані. — Перепрошую, капітане, але я не думав, що крига так швидко зробить таке.
Крозьє мовчав. Він присів, щоб краще роздивитися прогин і випнуте дерево борту.
Дошки обшивки там були вдавлені всередину, випинаючись майже на фут з плавного вигину в інших місцях вздовж борту. Внутрішні шари деревини розщепилися, і принаймні дві дошки вільно хиталися.
— Святий Боже Всемогутній, — сказав тесля, який присів поруч з капітаном. — Цей лід — справжнісіньке чудовисько, перепрошую капітана, сер.
— Містере Хані, — запитав Крозьє, дихання якого осідало кристаликами на вже обмерзлі дошки, що виблискували у світлі ліхтаря, — могло ще щось, крім криги, спричинити таке пошкодження?
Тесля захрипів було, сміючись, але раптово увірвав свій сміх, зрозумівши, що капітан не жартував. Очі Хані розширилися, а потім примружилися.
— Ще раз перепрошую, капітане, але якщо ви маєте на думці… ні, це неможливо.
Крозьє нічого не відповів.
— Я маю на увазі, капітане, що спочатку цей корабель мав тридюймову[30] обшивку з найкращого англійського дуба, сер. А для цього рейсу — тобто для плавання серед криги, сер, — її підсилили двома шарами африканського дуба, капітане, кожен завтовшки півтора дюйми. І ця обшивка з африканського дуба набита по діагоналі, сер, що додає їй міцності порівняно з набитою вздовж борту.
Крозьє роздивлявся зірвані з гвіздків дошки, намагаючись не звертати уваги на зграї щурів за ними і довкола них, так само як і на звуки дряпання й жвакання, що долинали звідти, де була кормова переділка.
— А крім того, сер, — продовжував Хані охриплим від холоду голосом, подих якого відгонив ромом і замерзав у повітрі, — поверх трьох дюймів англійського дуба й трьох дюймів діагонально набитих дощок з африканського дуба покладено ще два шари канадського в’яза, сер, кожен два дюйми завтовшки. Це ще чотири дюйми борту, капітане, і в’язові дошки прибиті навхрест до африканського дуба. Це п’ять шарів твердої деревини, сер… десять дюймів[31] найміцнішого дерева між нами і морем.