Більшість шаманів уміли без жодних зусиль літати, лікувати недужих людей, ба навіть родини й цілі села (насправді просто допомагали людям зцілитися самим, відновивши їхню душевну рівновагу після визнання ними своїх помилок і негідних вчинків), залишати своє тіло, щоб помандрувати на Місяць або опуститися на морське дно (де мешкають inuat, наймогутніші з духів), а ще — після належних irinaliutit, шаманських заклинань, співів і биття в бубон — перетворюватися на звірів, таких як білий ведмідь.
Тимчасом як більшість духів, що не населяли тіл, задовольнялися життям у світі духів, поза ним пробували створіння, які містили в собі inua чудовиськ.
Деякі з цих малих чудовиськ називалися tupilek, і насправді їх прикликали до життя люди, яких звали ilisituk, сотні й тисячі років тому. Ці ilisituk були не шаманами, а радше злими дідами й бабами, які оволоділи багатьма шаманськими знаннями, але послуговувалися ними, щоб чаклувати, а не лікувати людей.
Усі людські істоти, а особливо Справжні Люди, живуть, пожираючи душі, й вони це чудово знають. Що таке полювання, як не прагнення однієї душі знайти іншу душу й примусити її скоритися власній волі, покірно прийнявши смерть? Коли, наприклад, тюлень дозволяє мисливцю вбити себе, цей мисливець після вбивства тварини, перш ніж її з’їдять, мусить вшанувати inua тюленя, згодного загинути, давши йому — тому що це водяне створіння — церемоніальний ковток води. Деякі мисливці з племені Справжніх Людей для такої потреби повсякчас носять із собою спеціальну маленьку чашечку з довгою ручкою, але найстарші та найдосвідченіші мисливці досі поять мертвих тюленів водою зі свого рота.
Усі ми пожирачі душ.
Але злі ilisituk — діди й баби — були ще й грабіжниками душ. Вони користалися своїми заклинаннями, щоб отримати владу над мисливцями, багато з яких потім залишали села, забравши свої родини, щоб жити — й померти — далеко на морській кризі або в горах у глибині суходолу. Усі нащадки цих жертв грабіжників душ, знані як qivitok, зазвичай були дуже жорстокими.
Коли в родинах та у селі починали підозрювати старих ilisituk у злих справах, чаклуни часто створювали маленьких злісних тварин — tupilek, — які шкодили, переслідували або вбивали їхніх ворогів. Tupilek спочатку були неживими маленькими предметами завбільшки як чортів палець[132], але після того, як чари ilisituk їх оживляли, вони могли виростати до будь-якого розміру, навіть найбільшого, й набувати жахливих, неймовірних форм. Але оскільки при світлі дня таких чудовиськ було легко помітити й утекти від них, підступні tupilek зазвичай прибирали подоби справжніх тварин — моржа, скажімо, або білого ведмедя. Тоді невдатний мисливець, якого прокляв злий ilisituk, сам ставав здобиччю. Людським істотам мало коли вдавалося порятуватися від кровожерливих tupilek, посланих їх убити.
Але сьогодні на світі залишилося дуже мало злих чаклунів ilisituk. Одна з причин цього полягає в тому, що tupilek, якому не вдалося вбити призначеної йому жертви — якщо втрутився шаман або мисливець був таким розумним і спритним, що зміг самотужки втекти, — незмінно повергався й убивав свого творця. Один за одним старі ilisituk ставали жертвами своїх власних жахливих створінь.
А потім настав час, багато тисяч років тому, коли Седна, Душа Моря, розлютилася на споріднених духів — Душу Повітря й Душу Місяця.
Щоб убити їх — дві інші частини трійці, яка об’єднувала основні сили всесвіту, — Седна створила власного tupilek.
Ця оживлена духом машина для вбивства була такою жахливою, що отримала своє власне ім’я й стала тварюкою на ймення Tuunbaq.
Tuunbaq міг вільно переміщатися між світом духів та земним світом людських істот і набувати будь-якої форми, якої лиш забажає. Кожна подоба, якої він прибирав, була такою жахливою, що навіть безплотні духи втрачали розум, побачивши її. Його сила — спрямована Седною тільки на те, щоб сіяти спустошення й смерть, — була жахом у чистому вигляді. До того ж Седна наділила свого Tuunbaq силою повелівати ixitqusiqjuk, незчисленними малими злими духами, що мешкали поза світом духів.
У протистоянні один на один Tuunbaq міг би здолати хоч Душу Місяця, хоч Сайлу, Душу Повітря.
Але жахливий на вигляд Tuunbaq не був таким непомітним, як малі tupilek.