— Відставити! — гаркнув Крозьє. «Бісів дурень», — додав він подумки.
Ірвінг стояв нерухомо, кинувши погляд на Сайленс — або, принаймні, на потилицю її волохатого каптура, — і відкрив було рота, щоб заговорити. Але, очевидно, так і не придумав, що сказати. Тож закрив рота. Його губи побіліли, як і обморожена шкіра.
— Зараз не ваша вахта, лейтенанте, — сказав Крозьє, знову чуючи у своєму голосі хрипкі металеві нотки.
— Так точно, сер, тобто, ніяк ні, сер. Тобто, капітан правий, сер. Тобто…
Ірвінг знову стулив рота, але це йому не зовсім вдалося через клацання зубів. Після двох чи трьох годин перебування на такому холоді зуби могли розлетітися на друзки — фактично вибухнути шрапнеллю з кісток та емалі між стиснутими щелепами. Часом, Крозьє знав це з власного досвіду, навіть було чути тріск емалі перед самісіньким вибухом зубів.
— Чому ви досі тут, Джоне?
Ірвінг спробував моргнути, але його повіки, здавалося, буквально примерзли до очей.
— Ви наказали мені слідкувати за нашою гостею… пильнувати за… бути уважним до Сайленс, капітане.
Зітхання Крозьє перетворилося на кристали льоду, що зависли на секунду в повітрі, а потім посипалися додолу на палубу, як пригорща дрібних діамантів.
— Я не мав на увазі кожну хвилину, лейтенанте. Я казав вам слідкувати за нею, доповідати мені, що вона робить, щоб вона не вскочила у якось халепу на кораблі, і наглянути за нею, щоб ніхто з матросів не… не скомпрометував її. Чи ви гадаєте, що їй це загрожує тут, на палубі, лейтенанте?
— Ні, капітане, — Ірвінгова репліка прозвучала радше як запитання, ніж як відповідь.
— Чи знаєте ви, як швидко можна обморозити відкриті частини тіла тут, назовні, лейтенанте?
— Ні, капітане. Тобто, так точно, капітане. Досить швидко, сер, я думаю.
— Ви маєте знати, лейтенанте Ірвінг. Ви отримали вже шість обморожень, і це ще не почалася справжня зима.
Лейтенант Ірвінг скрушно кивнув.
— Для оголеного пальця — або будь-якої іншої частини тіла — досить хвилини чи й менше, щоб замерзнути на камінь, — продовжив Крозьє, який чудово знав, що це несусвітня маячня. Знадобилось би значно більше часу навіть при мінус п’ятдесяти, але він сподівався, що Ірвінг не знає цього.
— Після цього відморожений орган відвалюється, як крижана бурулька, — додав Крозьє.
— Так, капітане.
— То ж ви насправді вважаєте, що є бодай один шанс, що наша гостя буде…. скомпрометована… тут, на верхній палубі, містере Ірвінг?
Ірвінг, схоже, неабияк задумався, перш ніж відповісти. Можливо, припустив Крозьє, третій лейтенант вже раніше розмірковував над цим питанням.
— Йдіть униз, Джоне, — сказав Крозьє — Покажіть докторові МакДональду своє обличчя і пальці. Богом присягаюся, якщо ви знов отримали серйозне обмороження, я оштрафую вас на місячну платню від Служби досліджень й окрім того напишу вашій матінці скаргу.
— Єсть, капітане. Дякую вам, сер, — Ірвінг почав було віддавати честь, але одумався й почвалав під брезент у напрямку головного трапу з напівпіднятою рукою. Він навіть не озирнувся на Сайленс.
Крозьє знову зітхнув. Йому подобався Джон Ірвінг. Той зголосився добровольцем — разом з двома іншими його помічниками з корабля її величності «Екселент», другим лейтенантом Годжсоном та першим помічником Горнбі, — але «Екселент» був чортовим трипалубним лінійним кораблем, який зістарівся ще до того, як Ной почав голитися. На пам’яті Крозьє корабель стояв без щогл, постійно пришвартований в Портсмуті, вже більше п’ятнадцяти років і служив тренувальним судном для найкращих гармашів Королівського флоту.
— На превеликий жаль, джентльмени, — сказав Крозьє хлопцям у перший же день їхнього перебування на борту (того дня капітан був п’яний більше, ніж зазвичай), — якщо ви роззирнетеся, то помітите, що і «Терор», і «Еребус» були побудовані як бомбардирські кораблі[18], джентльмени, таким чином, жоден з них не має жодної гармати в борту. Мої юні добровольці з «Екселента», якщо не рахувати морських мушкетів і дробовиків, зачинених у зброярні, ми беззбройні, як новонароджений. Такі ж беззбройні, як той довбаний Адам у своєму костюмі Адама. Іншими словами, ваші успіхи в артилерії такі ж корисні для цієї експедиції, як цицьки для кнура.
Того дня сарказм Крозьє не охолодив ентузіазму молодих артилерійських офіцерів — Ірвінгові та двом іншим ще більше, ніж будь-коли, не терпілося замерзнути в кризі на кілька зим. Звісно ж, вони прагнули цього спекотного травневого дня в Англії 1845 року.
18
Бомбардирський корабель стріляв по навісній траєкторії з мортир, встановлених на палубі, тому не мав отворів у бортах для гармат (портів). Саме ця особливість була зручною для дослідницького корабля на Півночі.