Це була не єдина музика того дня. З боку "Сфінкса"[10] долинула дивна пісня. Там стояв бородатий чоловік, на кшталт божевільного філософа, який погойдувався й голосив сумну пісню про кінець кохання й про початок великих страждань. Люди зібралися навколо нього, кивали головами, рилися в кишенях. Співак обклався своїми речами: двома важкими торбами, магнітофоном, який відбивав ритм і підказував мелодії. Шапка, поставлена перед чоловіком, була майже порожня. Біля неї він виставив ламіновану картку з номером свого рахунку. Слухачі надсилали гроші зі своїх телефонів. Діти незграбно натискали на клавіші.
І все ж це все є фальшивим. Співаку не подобаються його пісні і ніхто не хоче їх слухати, носовий голос справляє враження секунд десять, не більше. Ганебний стовп, позбавлений своєї каральної функції, можливо, тужив за напівголим злодієм, богохульником, перелюбником, але, незважаючи на цю тугу, він перестав бути стовпом і перетворився на щось інше, якому ще не придумано назви. Паля, що стирчить з ринку. Клітка для святих. Кольори кам'яниць також несправжні. Такої мушлі, такого дерева чи птаха ніде не знайдеш. Ніщо з того, що з'явилося само по собі, не є таким точним і одноманітним. Навіть будинки десь далі. Штукатурка відпадає. Вікна різні, старі, нові, пластикові та дерев'яні. Любитель графіті щось наляпає. Хтось розіб'є скло в підвалі. Собака поссить на килимок перед дверима. Ці маленькі деталі – так це бачив Юрек – складаються у життя, що зникло з центру Вроцлава. Це доля великих міст. Тканина, до якої постачається кров, оточує теплий камінь.
Життя скупчується десь в іншому місці. У далеких мікрорайонах, де жінки обмацують фрукти в гастрономах і приглядаються до шинки в м'ясних лавках. Чи ця вирізка хороша? – питають. У підвалах і на горищах місцевих качалок величезні чоловіки важко дихають, тягають сталь, розповідають один одному нічні історії про нелегальні пригоди, любов і гроші. У пивних біля студентських гуртожитків і в парках, де діти курять хімічні суміші. У домівках звичайних людей, незнайомих з останніми музичними кліпами, вони не зможуть відрізнити Ke$hа'і від Катаржини Цереквіцької, де чоловік зраджує дружину під картинкою зі святими, де дружина мріє про своїх колишніх коханців, несучи повну сітку овочів для поживного супу. Життя в гастрономах зі знижками і секонд–хендах, на широких торгових площах, заповнених двоногими мурахами. Шапки та повернуті до кіосків газети. Фільми і резервні копії, завантажені з комп'ютерів прямо на флешки. Гриби та м’ясо. Дешеві іграшки: механічна жабка, яка плескається в мисці, фігурки борців, у яких ось–ось відпадуть руки. Діти, які не можуть відвести від них очей. Розлючені батьки. Пліткарки. Це все жило міцно і впевнено, як згадував Юрек. Він знав, що правда не тут, на сонці, а в рядах безіменних будинків, за шторами. Вона була сповнена таємницею, пульсувала можливостями навіть у квартирі біля Швідницької, де померла Оля.
Розділ 10
"Літератка"[11] на Ринку була як склянка, люди змішалися тут як різні види рідини. На старих стільницях біліли айпади Макінтоша, люди обкладалися паперами, на задньому плані стояла стіна старих книжок, зі стіни дивився суворий Івашкевич, Тувім перевів погляд вище, над головами зібраних людей. За барною стійкою студентки в чорному, з туго зав'язаним волоссям і виразними, вкритими яскравою помадою вустами. Довгі сережки, напівголі плечі. Дерев'яний бар, помірно переповнений алкоголем, виписані на дошці акції, високо товпились пляшки вина. Парувала кава. Скрізь, де можна, щось було підвішено. Були також передруки автографів Виспянського, фальшивий Віткацій і величезний череп, пофарбований сірим кольором над виходом із другої зали. Перонний годинник і патефон з мідною трубою, безмовний телевізор між двома лампами, що давали м'яке світло. Незважаючи на пізній час, панував напівморок
– Це може звучати огидно, але я за ним не шкодую, – сказала Аніта. – Шкодую, що не шкодую за ним, борюся з цим, але нічого не можу зробити. Банах був виродком, і все. Звичайно, я хотіла б, щоб він жив.
– Як ти вважаєш, хто міг це зробити? – Юрек вагався, чи задати таке банальне запитання.
– У кожного була своя причина.
10
Мається на увазі ресторан "Сфінкс" на Ринку, хоча зовсім поряд, на Сольній площі, теж є ресторан "Сфінкс".