— І?
— Ну, якщо в цілому, то воно зовсім нічого не значить. Цієї миті, наприклад, базуючись на земному досвіді, наука і філософські вчення дозволяють нам самознищитися і прихопити з собою більшість видів тваринного світу. Тож усі знання загалом нічого не вартують. Але, скомбіновані з нашою можливістю перемагати власне тваринне нутро і виражати власну унікальну людську натуру (а це дуже гарна натура), вони стають усім.
— Я цього не розумію.
— Воно в тебе перед носом, але ти не розумієш. Усі тварини наділені тваринним нутром. У нас є тваринне нутро, яке досить наближене до бонобо[113], хочу я з приємністю констатувати, і так само як бонобо, у стресових ситуаціях ми поводимося, неначе шимпанзе.
— І це — наше тваринне нутро?
— Так і є. Але, на відміну від шимпанзе і бонобо, нам необов’язково поводитися так. Ми наділені можливістю модифікації власної поведінки. Шимпанзе — це шимпанзе і поводиться як шимпанзе. Але людська істота може стати, ким забажає.
— Яким чином?
— Коли ми виражаємо нашу справжню людську натуру, то створюємо гуманно-людські речі, яких не існує у тваринному світі. Як, наприклад, демократія і система юстиції. Не існує демократичного фронту шимпанзе. Не існує суду для левів і зебр.
— Мабуть, ні, але...
— Ми — люди — однозначно здатні поєднувати нашу поведінку з ідеями, і почуттями, і відданістю, а ще з мистецтвом. Речами, які виходять винятково з людськості. Ми створюємо самих себе, хіба не розумієш?
— Ідрисе, люди демонструють удосталь тваринних інстинктів,— мовив я.— Я й сам дещо продемонстрував.
— Звісно ж, наше тваринне нутро виходить на поверхню досить часто, і не завжди у приємній формі. Здебільшого зло, спричинене людиною, будь-де,— це наше природне нутро, що самовиражається без обмежень. Але речі, про які пишуть на художніх і наукових сторінках тієї ж самої газети, більше пов’язані з нашою гуманно-людською природою.
— У моїй роботі мало хорошого.
— Ми можемо бути ким схочемо, навіть ангелами. Найліпші речі, на які ми спроможні, коли прагнемо вчинити якнайкраще щодо один одного, у природі більше ніде не зустрічаються. І коли наші гуманно-людські «я» звільняють свій розум від марнославства і жадоби, то ми стаємо не лише здатними на дива, а й самі стаємо дивами, як і судилося.
Це була затяжна промова, і як більшість своїх довгих промов, він закінчив її питанням.
— Яким є твоє розуміння відмінності між Фатумом і Долею?
«Фатум і Доля,— одного разу сказала Карла,— сестри-близнючки.
— Я просто не можу жити з переконанням, що ми не контролюємо власної долі й що Фатум може з нами гратися, неначе з численними іграшковими солдатиками.
— Фатум з нами не грається,— запевнив Ідрис, закінчуючи косяка.— Фатум відповідає нам.
— Як?
Він посміхнувся.
То був дуже ясний день, і чисте небо було настільки блакитне, що ми обоє одягли сонцезахисні окуляри. Він не міг бачити моїх очей, а я не міг бачити його. Це допомагало, бо дуже часто, коли я досить довго вглядався в його листяно-зелені очі, я почувався малюком, який пірнув у струмок, й мав оговтуватися й метикувати, коли якесь нове запитання висмикувало мене зі струмка.
Учні й послідовники спілкувалися і жартували в затінку, завершивши всю роботу на сьогодні. Небо неначе піднялося набагато вище, ніж зазвичай, і здавалося, що з’явилося більше місця і світла.
— Ти хочеш зрозуміти, як працює Фатум, бо хочеш його побороти, хіба ні? — запитав Ідрис.— Ти інстинктивно хочеш боротися, коли опиняєшся під загрозою. Тобі здається, що Фатум воює проти тебе, тож необхідно здобути перевагу в боротьбі. Я правильно розумію?
— Мені б хотілося перемогти в чесній боротьбі, але здається, що Фатум грає нечесно.
— І яким же чином Фатум може грати нечесно?
— Думаю, що Фатум і Час скооперувалися. Вони — спільники.
— Однозначно,— потішався Ідрис.— Фатум — це ще одне ім’я для Карми, яка є ще одним найменуванням Часу, який є ще одним найменуванням Кохання. Вони всі є іменами тенденційного поля, яке пронизує всесвіт. Насправді ж можна з упевненістю стверджувати, що це і є всесвіт.
— Тенденційне поле, Ідрисе?
— Тенденційне поле.
— Із чого воно складається, це тенденційне поле?
— Мабуть, з темної енергії, але те, з чого воно складається, не головне. А важливо знати, що ж воно таке,— так само як і атоми, з яких складається твоє тіло, це не те, ким ти є.
— Гаразд, тенденційне поле з темної енергії,— підсумував я, намагаючись не відставати від його думки.— І що ж воно робить?
— Тенденційне поле — це те, що штовхає рух у напрямку складності й робить це ще з часів сингулярності. У цьому сенсі це і є всесвіт. Коли виникає самоусвідомлення, випливаючи з достатньої складності, то з’являється зв’язок між тенденційним полем і кожним свідомим індивідом, який з ним взаємодіє.
— Зв’язок якого роду?
— Тенденційне поле реагує на наш потяг до Божественного. Ми не здатні безпосередньо осягнути Божественне. Ми не можемо повністю осягнути Джерело нашого всесвіту і його тенденційне поле, та ще й усі безкінечні всесвіти, що схожі на цей, які нескінченно ростуть, неначе квіти, і знову висихають у ніщо, і знову розцвітають у саду вічного творіння, десь в уяві Бога. Ми не можемо цього осягнути. Ми навіть не знаємо всього, що можна дізнатися про наш власний всесвіт, а тим більше нескінченних мульти-всесвітів, чи Божественного, що все це створило. Але ми можемо прямо дізнатися про тенденційне поле, коли схочемо.
— Як?
Ідрис знову розсміявся і запалив ще один косяк.
— А хіба зараз не твоя черга говорити?
Він лагідно кепкував з мене бодай раз на дискусію, щоб тримати у грі, можливо, або щоб спровокувати на відкриття. Усі гуру, навіть ті, які стверджують, що не існує гуру, є чудовими психологами і вміло підводять до правди.
— Я справді часто перериваю, Ідрисе, і перепрошую за це, але роблю це, лише коли не розумію. Саме зараз я все зрозумів. Прошу, продовжуй.
— Дуже добре,— сказав він, розслабляючись і підкладаючи ноги під себе на полотняному кріслі.— Проговорімо все це. Під час Великого вибуху деякі характеристики додалися до створеного Всесвіту. Наприклад, простір, і час, і матерія, і гравітація — усі можливі характеристики додалися до Всесвіту завдяки Великому вибуху. І тенденційне поле, яке штовхає рух у напрямку складності, було ще однією характеристикою, доданою Великим вибухом. Я також хочу зауважити, що низка позитивних характеристик також була додана до кожної часточки матерії... Ти ще зі мною?
— Простір, час, матерія, гравітація, класична фізика, фізика елементарних частинок, тенденційне поле, позитивні характеристики — все було додано Великим вибухом.
— Так,— хихикнув він.— Лаконічно сказано. Тенденційне поле оперує дуже простою напівлогічною програмою «якщо... то...», яка керує всім, усюди. Елементарний алгоритм: якщо станеться це, то станеться і те, керує всім, навіть ентропією. Якщо таке відбувається, то народжується цілком розвинена самосвідомість, а потім відбувається з’єднання з тенденційним полем.
— А хіба ентропія[114] не керує лічильником складності?
— Ні. Ентропія керує лічильником порядку. І взагалі, нескінченна ентропія існує лише в закритій системі. А з чорними дірами в нашому всесвіті, які ведуть невідомо куди, це не закрита система.
— Пробач за повернення назад. Ти маєш на увазі, що незалежно від того, яким вчинкам у своєму житті ти надаєш перевагу, хорошим чи поганим, усе одно завжди можна встановити зв’язок з тенденційним полем?
— Якщо налаштуєшся на тенденційне поле через розкриття і розвиток низки позитивних характеристик усередині себе, то тенденційне поле відповість постійною енергією і самоствердженням. Якщо працюватимеш проти тенденційного поля, стаючи негативним, нечесним, черствим, і не усвідомлюватимеш істину, то ослабиш свій зв’язок з тенденційним полем і зазнаєш екзистенційного жаху, незважаючи на багатство, чи популярність, чи владу.
114