Так от, для того, щоб не дозволити противнику вирватися з кільця, командувач 2-го Українського фронту генерал армії І. С. Конєв увів у бій 5-у гвардійську танкову армію і 5-й гвардійський кавалерійський корпус. Сталін у Москві про це знає. А Жуков, який знаходиться в районі битви і має наказ координувати дії двох фронтів, про це не знає. І Верховний головнокомандувач у своїй телеграмі вказує своєму заступнику Жукову, що той поняття не має про обстановку і з покладеними на нього обов'язками не справляється.
Заради стислості, я привів тільки шматок сталінської телеграми. Але вона вся в тому ж дусі. Була ще одна така ж телеграма Сталіна Жукову. Після цього Сталін наказав Жукову повертатися в Москву: все одно в районі битви від Жукова немає користі. І коли комуністи кажуть, що Жуков не програв жодного бою, я рекомендую їм згадати бій 1944 року на правому березі Дніпра. Потужне угруповання противника було оточене без Жукова. Йому залишалося тільки утримати оточених у кільці. Жуков з покладеним на нього завданням не впорався і ганебно провалив операцію. Велика частина оточених німецьких військ вирвалася з пастки і безперешкодно втекла.
Маршал Радянського Союзу Бірюзов Сергій Семенович: «З моменту приходу товариша Жукова на пост міністра оборони в міністерстві створилися нестерпні умови. У Жукова був метод - придушувати». («Жовтневий пленум ЦК КПРС. Стенографічний звіт. Москва 1957.)
Маршал Радянського Союзу Тимошенко Семен Костянтинович знав Жукова з початку 30-х років. У ті роки Тимошенко був командиром корпусу, в якому Жуков командував полком. Ось думка маршала Тимошенко: «Я добре знаю Жукова зі спільної тривалої служби, і повинен відверто сказати, що тенденція до необмеженої влади і почуття особистої непогрішності у нього ніби в крові. Кажучи відверто, він не раз і не два заривався, і його весь час, починаючи з командира полку і вище, за таке розбирали». («Жовтневий пленум ЦК КПРС. Стенографічний звіт. Москва 1957.)
Головний маршал авіації Новіков Олександр Олександрович: «Торкаючись Жукова, я перш за все хочу сказати, що він людина виключно владолюбна і самозакохана, дуже любить славу, пошану і прислужництво перед ним і не може терпіти заперечень». (Н. Смирнов. Аж до вищої міри. Стор. 139)
А ось позиція Маршала Радянського Союзу Голікова Пилипа Івановича. Він висловив свою думку ще в 1946 році. «Досить різко проти Жукова виступив Голіков. Він звинувачував його в невитриманості і грубості щодо офіцерів і генералів». («ВИЖ» 1988 № 12. Стор. 32) У жовтні 1961 року Маршал Радянського Союзу Голіков на весь світ заявив, що Жуков - це унтер Пришибєєв. Ці слова Голікова прозвучали на XXII з'їзді КПРС, на якому були присутні делегації майже ста комуністичних партій і журналісти всіх провідних інформаційних агентств світу.
Маршал Радянського Союзу Конєв Іван Степанович розповів про Жукова в газеті «Правда» 3 листопада 1957 року. Країна якраз до чергового «великого ювілею» підходила, до сорокаріччя комуністичного перевороту, ордени-медалі роздавали гідним та іншим... Ось тут Іван Степанович Георгію Костянтиновичу і врізав! Шанувальникам Жукова рекомендую цю газету знайти. І почитати. Конєв згадав Жукову і Курську дугу, і Берлін, і той самий епізод на правому березі Дніпра, коли Сталін з Москви бачив ситуацію, а Жуков у районі бойових дій нічого не бачив.
Маршал Радянського Союзу Конєв описав Жукова тупим, ні на що не здатним солдафоном і негідником. Не знаю, замовили статтю Конєву чи сам старався, але про скоєне Конєв не шкодував і не каявся. Якщо і вважати, що Конєв перехопив через край, то як ставитися до інших свідчень? Всі вищі військові керівники країни, всі, хто носив на погонах зірки першої величини, проти Жукова: генералісимус Сталін, маршали Радянського Союзу Булганін, Василевський, Єременко, Конєв, Захаров, Голіков, Рокосовський, Тимошенко, Бірюзов. Будь-який бажаючий легко може знайти свідоцтва різко негативного ставлення до Жукова всіх інших Маршалів Радянського Союзу. Будьонний, Ворошилов, Чуйков, Говоров, Соколовський, Гречко, Москаленко, Адмірал Флоту Радянського Союзу Кузнєцов - всі проти.
Спустимося на сходинку нижче і послухаємо думку генерала з чотирма зірками. Герой Радянського Союзу генерал армії Хетагуров Георгій Іванович про Жукова: «Непомірно грубий, аж до образи людських почуттів.» («Красная Звезда» 30 листопада 1996) У 1944 році Хетагуров був начальником штабу 1-ї гвардійської армії. Жуков не посмів його бити, але матом крив неабияк. А Хетагуров відповів. Був би Хетагуров поменше рангом, Жуков його би пристрелив на місці. Але Хетагуров - начальник штабу найкращої армії. Ясна річ, з цієї посади Хетагуров злетів, і був призначений... командиром дивізії. Хетагуров практично всю війну пройшов на посаді начальника штабу армії, причому - на найголовніших напрямках, у 1941 році - під Москвою, в 1942-43 - під Сталінградом. І ось під захід війни генерала з таким досвідом, минаючи посади командира корпусу і начальника штабу корпусу, Жуков кидає на посаду командира дивізії. А тих генералів, які матюки і мордобій терпіли, Жуков підіймав.