— Тітка Яніна, — пробурмотів Томек, відчуваючи, що бовкнув дурницю.
Смуга глянув на Карську. Та заплакала. І лише трохи згодом сказала, мовби виправдовуючись:
— Я ж вам казала, як потерпаю за хлопця. Він і надто розвинений як на свої роки й справді занадто багато думає… про це. Ось тільки що ви почули, прямий доказ!
— Мила пані, Анджей дуже вдячний вам за виховання Томека, — відповів Смуга. — Все-таки не треба забувати, що дружина Анджея була вельми зацікавлена політичною діяльністю чоловіка. Коли виникла загроза арешту, вона підтримала ідею його втечі за кордон. Адже в найкращому випадку йому загрожувало заслання до Сибіру… Перед тим, як з’явитися до вас, я зустрівся з давнім приятелем Анджея. Він підтвердив наше переконання в тому, що приїзд Анджея до Польщі все ще неможливий. А те, що сказав нам Томек про свої плани, здається мені, може бути аргументом, аби переконати вас у тому, що краще й навіть… безпечніше для вас прийняти пропозицію його батька.
Тітка Яніна затулила обличчя руками. Дядько Антоній, який досі мовчав, підвівся зі стільця й підійшов до хлопця.
— Томеку, ми хочемо тебе про дещо спитати, але перше, ніж відповіси, добре подумай. Ти чув, що твій батько не може повернутися до Польщі через небезпеку арешту, який йому все ще загрожує. Але він дуже сумує за тобою й хотів би мати тебе біля себе. Ми, звичайно, тебе дуже любимо: ми виховували тебе нарівні зі своїми дітьми… Нам важко погодитися з думкою, що ти покинеш нас і поїдеш так далеко. Але ми бажаємо тобі добра. Тому хочу додати, що коли б ти справді вирішив поїхати до батька, то завжди зміг би повернутися до нас, як до власного дому. Ти вже досить розумний хлопець, і ми вирішили надати тобі право вибору.
Думка, що він незабаром може побачити батька, за яким тужив усі ці довгі роки, схвилювала Томека й наповнила великою радістю. Проте він звик уважати дядька й тітку своїми батьками. Адже вони також його любили. Ось тітка безперервно витирає очі хустиною, а звичайно мовчазний дядько звернувся до нього прямо-таки з промовою, яку виголосив з великим хвилюванням.
Томекові важко було відразу це вирішити. Що їм сказати? Нарешті він звернувся до Смуги:
— Ви впевнені, що тато дозволить мені приїхати до тітки й дядька, якщо я захочу їх відвідати?
— Яв цьому абсолютно впевнений, — серйозно відповів Смуга.
— Якщо тато сумує за мною, то я дуже хотів би до нього поїхати, а до тітки й дядька буду часто приїжджати, — вирішив Томек.
Тітка Яніна знову розплакалась, а потім обійняла Томека й, витираючи очі хустинкою, вийшла з кімнати, щоб розпорядитися щодо вечері. Ірена, Вітек і Збишек, довідавшись про від’їзд Томека до батька, вбігли до вітальні. Привітавшись із гостем, найстарша серед дітей і найспритніша Ірена звернулась до нього:
— Скажіть, будь ласка, де зараз Томеків тато? Адже ми навіть не знаємо, куди поїде наш братик.
— На прохання вашої мами я не сказав про це Томекові під час нашої розмови. Ми воліли, щоб це не вплинуло на його рішення. Тепер уже немає потреби зберігати цю таємницю.
— Ай справді, я геть забув запитати про це! — вигукнув Томек. — Стільки незвичайних і важливих новин відразу… Де мій тато, скажіть, будь ласка!
— Він чекає нас у Трієсті, на березі Адріатичного моря, — пояснив Смуга.
— Трієст знаходиться в Австро-Угорщині[3], — сказала Ірена, задоволена, що може похвалитися своїми знаннями з географії.
— І ми там будемо жити? — здивувався Томек.
— Ні, ми не будемо жити в Трієсті, — відповів Смуга. — Щоб ти правильно все зрозумів, я повинен розповісти тобі дещо про долю твого батька. Після втечі за кордон він дуже тужив за тобою й твоєю матір’ю. Хотів узяти вас до себе, але не встиг зібрати для цього достатньо грошей, як твоя мати раптово померла. З цього часу лише мандрівки по світу помагали йому забути про своє нещастя. Випадково він познайомився з одним із працівників Ґаґенбека Ти повинен знати, що Ґаґенбек — власник великого підприємства, що займається постачанням з усього світу диких тварин до цирків і зоопарків. Оскільки цей знайомий твого батька збирався у тривалу експедицію по тварин до Південної Америки, твій батько, як географ, вирішив узяти участь у цій експедиції. З того часу минуло вже шість років. Твій батько став відомим мисливцем за дикими тваринами й подружив із цим працівником підприємства Гаґенбека. Тепер на спеціально обладнаному пароплаві для перевезення тварин вони збираються вирушити на полювання до Австралії. Гаґенбек хоче заснувати великий зоологічний парк у Штеллінґені біля Гамбурга, де найрізноманітніші тварини житимуть в умовах, максимально наближених до природних. Твій батько разом зі своїм другом зобов’язались привезти до цього зоопарку деяких тварин з Австралії.
3
Австро-Угорська монархія виникла в 1867 році шляхом перетворення австрійської держави на принципі правового вирівнювання Австрії та Угорщини під скіпетром одного імператора. Місто Трієст належало до Австрії від 1813 до 1918 р.