Гаррісон розірвав ремені компенсаторної збруї, як шмат мокрого паперу, розірвав ремені, що гарантовано витримували п'ять тисяч фунтів.
Металобрухт з тіла Гаррісона обсипався на підлогу.
Гаррісон просунув великі пальці рук під дужку замка, що тримав компенсатор на голові. Дужка розірвалась, немов соломинка. Навушники та окуляри він розтрощив о стіну.
Потім Гаррісон викинув гумову кульку з носа і тепер здавався схожим на Тора, бога грому та блискавки.
— А зараз я виберу свою імператрицю! — сказав він, дивлячись на людей, що падали ниць. — Нехай перша жінка, яка наважиться підвестись на ноги, займе місце на престолі поруч зі мною!
За мить піднялась балерина, тремтлива, наче верба.
Гаррісон вирвав приймач з її вуха, й зірвав тягарі-компенсатори, а потім вона сама зняла маску.
Її краса буквально сліпила.
— Тепер… — сказав Гаррісон, взявши дівчину за руку. — Ми покажемо людям, що таке справжній танок!
І наказав:
— Музика!
Музики попрямували до стільців, а Гаррісон позривав з них тягарі.
— Зіграйте так гарно, як тільки зможете, — сказав він. — І я зроблю вас баронами, князями та графами.
Заграла музика. Спочатку вона вона лунала як завжди — примітивно, погано, фальшиво. Але Гаррісон вихопив двох музикантів зі стільців, помахав ними, як палицями, насвистів мелодію, яку він хотів почути, й закинув музик назад в крісла.
Музика залунала спочатку, і цього разу значно краща.
Гаррісон і його імператриця слухали музику деякий час — уважно слухали, наче синхронізували з нею биття сердець.
Вони напружили ноги.
Гаррісон розмістив свої великі руки на тонесенькій дівочій талії, готуючи до невагомості, яку мав подарувати за мить.
І на хвилі радості й щастя вони здійнялися в повітря!
Не лише закони суспільства було відкинуто, але закони фізики також.
Вони кружляли, крутились, обертались, здіймались.
Вони стрибали, як оленя на Місяці.
Студія мала тридцять футів заввишки, але кожний стрибок підносив танцюристів все ближче й ближче до стелі.
Очевидно, вони мали намір торкнутись стелі, й вони торкнулись.
А потім, нейтралізуючи гравітацію коханням та волею, вони так і лишалися підвішеними в повітрі понад самою стелею, і вони цілували один одного — довго, довго, довго…
Саме в цю мить Діана Мун Гламперс, Головна Толерасткиня, увійшла у студію з двоствольною рушницею десятого калібру. Вона бахнула двічі, й імператор та імператриця померли, перш ніж упали на підлогу.
Діана Мун Глампер перезарядила рушницю. Вона націлила її на музик і сказала, що ті мають десять секунд, аби знову начепити свої тягарі.
Лише тоді телевізор Бержеронів вимкнувся.
Гейзел хотіла сказати Джорджу, що телевізор зламався, але Джордж якраз вийшов на кухню по банку пива.
Джордж повернувся з пивом, зупинився, а сигнал компенсатора похитнув його. І тоді він знову сів.
— Ти плакала, — сказав він до Гейзел.
— Так, — відповіла дружина.
— З якого приводу? — запитав Джордж.
— Я забула, — сказала Гейзел. — По телевізору показали щось дуже сумне.
— Що саме?
— Ах, не знаю. В моїй голові все перемішалося.
— Забудь про сумне, — сказав Джордж.
— Я завжди так і роблю, — посміхнулась Гейзел.
— Ах ти ж моя дівчинко, — сказав Джордж і його перехнябило — бо у голові раптом запрацював перфоратор.
— Джи… здається, це знову було занадто, — сказав Гейзел.
— Га? — перепитав Джордж. — Що ти сказала?
— Джи… — повторила Гейзел. — Я кажу, що цього разу, здається, також було занадто.