– Але як ви зрозуміли, що я ним зацікавився?
– Ну, багато що на це вказувало. Вас цікавила аварія, яка привела його в Мелфортське абатство. Ви не пішли із сером Чарльзом і міс Літтон-Ґор до місіс Беббінґтон. А чому? Бо ви хотіли опрацювати власну версію без свідків. Ви пішли до леді Мері про когось розпитати. Але про кого? Це має бути хтось місцевий. Олівер Мендерз. І до того ж найяскравіше про ваш інтерес свідчить те, що ви записали його ім’я наприкінці. На вашу думку, найменше підозр лежить на леді Мері та мадемуазель Еґґ, проте вони стоять у списку вище. А все тому, що Олівер – ваша темна конячка і ви хочете розібратися з ним самі.
– Господи, – сказав містер Саттертвейт. – Невже я оце дійсно така людина?
– Précisément[19]. Ви дуже спостережливі й кмітливі, але любите тримати свої висновки при собі. Характеристики, які ви даєте людям, зберігаються у вашій приватній колекції. Ви нікому їх не показуєте.
– Я гадаю… – заходився було відповідати містер Саттертвейт, але поява господаря будинку завадила йому договорити.
Актор зайшов до кімнати пружним бадьорим кроком.
– Брр, – мовив він. – Скажена погода.
Він налив собі віскі з содовою.
Містер Саттертвейт і Пуаро відмовилися від випивки.
– Що ж, – повів далі сер Чарльз. – Розплануймо нашу кампанію. Де список, Саттертвейте? А, дякую. Тож, мсьє Пуаро, дайте експертну пораду, будь ласка. З якого боку підійти до цього непростого завдання?
– А ви сам як вважаєте, сере Чарльзе?
– Ну, кожен міг би взяти на себе когось із підозрюваних – розподіл праці, чи не так? Ось, тут у нас є місіс Дейкез – Еґґ, здається, дуже хоче взятися за неї. Гадає, що чоловіки не здатні об’єктивно оцінювати настільки бездоганно вдягнену леді. Непогана ідея – підібратися до неї через її роботу. Але ми із Саттертвейтом могли б продумати інший підхід, якщо ви вважаєте це необхідним. Далі капітан Дейкез. Я знаю кількох його приятелів з перегонів. Думаю, я спробую дізнатися щось через них. Наступна – Енджела Саткліфф.
– З нею, певно, також маєте говорити ви, – запропонував Саттертвейт. – Адже ви близько з нею знайомі.
– Так, і саме тому було б краще, якби її розпитав хтось інший… По-перше, – він гірко всміхнувся, – мене звинуватять у тому, що я погано стараюся, а подруге… ну розумієте, ми друзі.
– Parfaitement, parfaitement[20], цілком природно, вам ніяково. Я прекрасно вас розумію. Із нею за вас поговорить містер Саттертвейт.
– Леді Мері та Еґґ, звісно, не рахуються. А як щодо Мендерза? Він випадково потрапив на прийом до Толлі, але думаю, його не слід виключати зі списку.
– Із Мендерзом розбереться містер Саттертвейт, – сказав Пуаро. – Але здається, сере Чарльзе, ви пропустили одне прізвище. Міс Мюріел Віллз.
– Так, дійсно. Ну, якщо Мендерзом займається Саттертвейт, то я займуся міс Віллз. Годиться? Будуть рекомендації, мсьє Пуаро?
– Ні, ні, не думаю. Цікаво буде почути, що ви довідалися.
– Ясна річ, ми вас повідомимо. І от іще: якщо ми дістанемо фотографії цих людей, то зможемо використати їх, опитуючи людей у Ґіллінґу.
– Прекрасно, – схвалив детектив. – Щось я хотів запитати… А, ваш друг, сер Бартолом’ю, він не пив коктейлів, але пив портвейн?
– Так, портвейн був його слабкістю.
– Дивно, що він не відчув нічого незвичного. У чистого нікотину cильний неприємний смак.
– Не забувайте, – зазначив сер Чарльз, – що, можливо, в портвейні й не було нікотину. Адже келихи брали на аналіз.
– А, так, як же я міг забути. Але хай яким чином додали отруту – смак у неї огидний.
– Не знаю, чи важливо це, – повільно сказав сер Чарльз, але минулої весни Толлі перехворів на важкий грип, через який у нього притупився нюх і смак.
– А, дійсно, – задумливо промовив Пуаро. – Це могло б усе пояснити. Це суттєво все спрощує.
Сер Чарльз підійшов до вікна й визирнув на вулицю.
– Досі штормить. Я пошлю за вашими речами, мсьє Пуаро. «Троянда та корона» – прекрасне місце для митців-ентузіастів, але думаю, вам потрібні нормальні санітарні умови та зручне ліжко.
– Це дуже люб’язно з вашого боку, сере Чарльзе.
– Аж ніяк. Негайно цим займуся.
Він вийшов з кімнати.
Пуаро поглянув на Саттертвейта.
– Чи дозволите дати вам рекомендацію?
– Так, яку?
Детектив нахилився і тихенько сказав.
– Запитайте в Мендерза, навіщо він зімітував аварію. Скажіть, що поліція його підозрює. Цікаво, що він відповість.
Розділ шостий
Синтія Дейкез
Інтер’єр «Амброзін Лтд» був дуже строгий. Майже білі стіни, товстий килим найнейтральнішого з усіх кольорів – так, ніби зовсім без кольору, – в тон йому оббивка. Тут і там поблискували хромовані елементи, а на стіні висіла гігантська геометрична прикраса, пофарбована в яскравий блакитний і лимонний. Оформленням кімнати займався містер Сідні Сендфорд – наймолодший і наймодніший декоратор на той момент.