Тіло матроса тріснуло, як перезріла диня. Порив вітру жбурнув за борт криваві шматки, і вони з тихим сплеском зникли в темних хвилях. Лише червоний слід залишився на палубі. Решта матросів застигли як статуї з витріщеними очима.
— Дивитися тільки на наші обличчя! — Прошипіла Мерісса. — І нікуди більше.
Моряки мовчки закивали — вони були надто приголомшені, щоб вимовити хоч слово. Погляд одного з них мимоволі ковзнув По тілу Мерісси. Усвідомивши це, матрос в жаху почав вибачатися, але було пізно. Невидимий промінь, гострий як бойова сокира, вдарив йому по очах, після чого матрос полетів за борт, як і його приятель.
— Мерісса, — тихо сказала Юлія, — досить. Я думаю, вони засвоїли урок.
Відповіддю їй був крижаний погляд, затуманений магією.
— Я не дозволю їх очам брати те, що їм не належить.
Юлія підняла брову.
— Без цього наброду ми не зможемо повернутися. Ти не забула, що ми поспішаємо?
Мерісса глянула на моряків, як на черв'яків у неї під ногами.
— Ти права, сестра. Ми повинні швидше повернутися.
Обернувшись, Юлія побачила, що в неї за спиною стоїть капітан Блейк, розкривши від здивування рот.
— Повертайте назад, капітане, — наказала Юлія. — І поспішіть.
Капітан ковзнув поглядом по обличчях жінок і облизав пересохлі губи.
— Ви хочете повернутися? Чому? — Юлія ткнула в нього пальцем.
— Вам добре заплатили, капітан, за те, щоб ви доставили нас туди, куди ми скажемо. Питання такого роду не входять в умови угоди, і якщо ви порушите договір, то ризикуєте виявити, що я не настільки милостива, як Мерісса. Я не маю звички дарувати швидку смерть. А тепер — розвертайте корабель!
Капітан Блейк негайно приступив до справи. Запахнув щільніше плащ, він грізно оглянув свою команду.
— А ну, по місцях, банда нероб! — І звернувся до шкіпера:
— Містер Демпсі, ми лягаємо на зворотний курс. — Шкіпер, здавалося, закам'янів. Негайно, містер Демпсі!
Зірвавши з голови м'ятий капелюх, капітан Блейк схилився в поклоні перед Юлією, ретельно уникаючи дивитися куди б то не було, окрім її лиця.
— Як вам буде завгодно, сестра. Повертаємося в Старий Світ.
— Ведіть корабель найкоротшим курсом, капітане. Час дорогий.
Капітан зім'яв капелюха в руці.
— Прямо? Але нас зупинить великий бар'єр! — Він, схаменувшись, знизив тон. — Це неможливо. Ми всі загинемо.
Юлія притиснула долоню до живота. Його палило зсередини як вогнем.
— Великий бар'єр зник, капітане. Він для вас більше не перешкода. Пливіть найкоротшим шляхом. Капітан продовжував м'яти капелюх в руках.
— Великий бар'єр зник? Цього не може бути! Чому ви вирішили, що…
Юлія нахилилася до нього:
— Ви знову задаєте питання?
— Ні, сестра! Зрозуміло! Якщо ви говорите, що бар'єру більше не існує, значить, так воно і є. І хоча я не уявляю, як могло статися те, чого статися не може, я розумію, що не моя справа — задавати питання. Отже, найкоротшим шляхом. — Капітан провів зім'ятим капелюхом по губах.
— Хай захистить нас милостивий Творець, — пробурмотів він, повертаючись до шкіпера. — Ліво руля, містер Демпсі!
Шкіпер подивився вниз, на рульового.
— Ми вже повертаємо, капітане.
— Не сперечайтеся зі мною, інакше я примушу вас добиратися до землі вплав!
— Слухаю, капітане. По місцях! — Закричав штурман матросам, які вже перекидали вітрила для маневру. — Приготуватися до повороту!
Юлія кинула погляд на матросів, які раз у раз поглядали на неї через плече.
— У сестер Світла є очі і на потилиці, панове. Не варто дивитися куди не треба, інакше це буде останнє, що ви побачите в своєму житті.
Моряки дружно закивали і більше не озиралися. Уже в каюті Тові сказала, кутаючись у простирадло:
— Давненько на мене не дивилися такими очима. — Вона усміхнулася і, глянувши на Ніккі з Меріссою, додала:
— Ловіть захоплення чоловіків, поки ви ще гідні його.
Мерісса зняла свою сукню зі скрині в кутку каюти.
— На тебе ніхто не глянув.
Цецилія посміхнулася їй ласкавою, материнською посмішкою.
— Ми розуміємо, сестра. Я думаю, сестра Тові хотіла сказати, що зараз ми не захищені магією Палацу пророків і, отже, починаємо старіти, як звичайні люди.
Твоя юність буде куди коротшою, ніж була наша.
Мерісса випросталася, наче її вжалили.
— Коли ми повернемо собі почесне місце біля Володаря, я зможу зберегти те, що в мене є.
Тові втупилася кудись удалину. Погляд у неї був якимось дивним — і дуже небезпечним.
— А я хочу отримати назад те, що в мене було колись.