7
В.Т. Пашуто. Образование Литовского государства. М., 1959; Э. Гудавичюс. История Литвы с древнейших времен до 1569 года / Перевод с литовского Г.И. Ефромова. — Том І. — М., 2005.
8
В.А. Артаманов. Россия и Речь Посполитая после Полтавской победы (1709–1714). М.: Наука, 1990.
9
Історія українського козацтва. Нариси у двох томах — Київ: ВД «Києво-Могилянська академія», 2006; О.Ш. Гуржій. Гетьманщина // Енциклопедія України. — Т.2. К., 2009.
10
Я.В. Бойко. Заселение южной Украины 1860–1890 гг. Черкассы, 1993.
11
В.М. Кабузан. Заселение Новороссии в конце XVIII — пер. пол. XIX в. (1719–1858 гг.). М: Наука, 1976. С. 248.
12
В.В. Богуславский. Слободская Украина // Славянская энциклопедия. XVII век: 2 т. Москва: Олма-Пресс, 2004. Т. 2 (Н-Я). С. 362, 363.
13
В. Волис. Очерк истории Ахтырского слободского полка. Харьков, Харьковский частный музей городской усадьбы, 2007.
14
См. подробнее: А.И. Миллер. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина ХІХ века), СПб, Алетейя, 2000.
15
А.И. Миллер. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина ХІХ века). С. 115.
16
Елена Борисенок. Феномен советской украинизации. 1920-1930-е годы. Москва, 2006.
17
В.М. Даниленко, Я.В. Верменич, П.М. Бондарчук и др. «Украинизация» 1920 -30-х годов: предпосылки, приобретения, уроки. Киев, 2003.
18
Трансністрія (рум. Trasnistria), або ж Задністров’я — губернаторство, утворене румунською владою у відповідності до німецько-румунського договору 1941 року на території окупованих під час Другої світової війни Вінницької. Одеської, Миколаївської областей Української РСР та лівобережної частини Молдавської РСР. Першою столицею був Тирасполь. Після завоювання Одеси адміністративний центр Трансністрії перемістився до Одеси. Губернатором став професор Георге Алексяну. Трансністрія була утворена указом генерала Антонеску 19 серпня 1941 року й де-факто була ліквідована радянськими військами 20 березня 1944 року в перебігу Дніпровсько-Карпатської наступальної операції. На Заході терміном «Трансністрія» традиційно позначалося Придністров’я.
19
Сообщение Центральной комиссии референдума СССР Об итогах референдума СССР, состоявшегося 17 марта 1991 года (рус.) // Правда, 1991, 27 марта; Декларация о государственном суверенитете Украины // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, № 31, ст. 429; Постанова Президіуму ВР УРСР від 22 лютого 1991 року, № 759-ХІІ, «Про зміст бюлетеня, що вноситься Верховною Радою Української РСР на референдум 17 березня 1991 року» // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991, № 13, С. 150.
20
Є. Юрійчук. «Раціональний вибір» громадян України шляхом референдуму в контексті національної безпеки // Політологічні та соціологічні студії: збірник наукових праць. Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2008. Т. 4: Проблеми національної безпеки: регіональні та глобальні аспекти. С. 216.
21
З.А. Станкевич. История крушения СССР: политико-правовые аспекты. М., 2001; П.П. Кремнев. Распад СССР: международно-правовые проблемы. М., 2005.
22
Дзеркало тижня, № 35 (763), 19–25 вересня 2009 р.
23
Указ Президента «Про фінансові-промислові групи на України» 27 січня 1995 р. № 85/95.
24
Владимир Цвиль. В центре кассетного скандала. Рассказ очевидца. Мюнхен — Острава — Киев, 2004–2006. С. 28; Ярослав Кошив. Гонгадзе… С. 116–117.
25
Ярослав Кошив. Гонгадзе: Убийство, которое изменило Украину. М., 2005. С. 86.
26
Тіло було знайдено обезголовленим. Генпрокуратурі даний факт дозволив опиратися на те, що очевидних доказів, які б доводили, що це тіло належить Гонгадзе, немає.
27
Ярослав Кошив. Гонгадзе… С. 197.