Щоб позитивно розв'язати цю аж надто тяжку проблему, 2-га і 3-тя дивізії мусіли виявити максімум активности й ініціятиви щодо маневрування. В противному разі, чисельно переважаючий ворог, мавши в свойому посіданні велику залізничну магістралю Козятин — Жмеринка — Одеса, міг би їх знищити. У зв’язку з цим, першим і головним завданням 2-ої дивізії було здобути м. і ст. Жмеринку, а 3-ої — захоплення й тримання залізничного вапнярського вузла, що став центром накопичення ворожих сил проти неї. 3-тя дивізія не могла розраховувати на будь яке її підсилення, отже, мала покладатися виключно на свої власні сили, не мавши безпосереднього стику з частинами решти нашої армії, ані з правого, ані з лівого флангу її фронт, що розстягнувся від р. Дністра до ст. Рахни і трохи далі. Від головних сил армії УНР 3-тя дивізія висунулися, в південно-східньому напрямку на 120 кілометрів; чисельний склад її не давав змоги обсадити весь фронт. Особливо дошкульним був брак відповідної кількости кінноти. Щоб вберегти дивізію від поразки або й знищення, треба було тримати частини дивізії в "кулаці" і, маневруючи, наносити ворогові тим кулаком рішучі удари в загрозливих пунктах. Ці міркування й лягли в основу тактики, що її застосовував Командир 3-ої дивізії. Віра в командний склад своїх частин і козаків, що розуміли свого Комдива й покладені на них обов'язки щодо їхньої Батьківщини; віра в їхню завзятість і витривалість давала мені змогу прийняти відповідне рішення на виконання ризикованих тактичних операцій.
Як уже перед тим підкреслено, сили ворога на фронті 3-ої дивізії значно перевищували сили останньої: 45-та п. сов. дивізія й інші піші свіжі частини червоної армії, що їх кидалося проти 3-ої дивізії з району м. Одеси, кінна бригада Котовського та різні дрібні большевицькі банди в нашому запіллі. Отже, треба було мати на увазі не тільки фронт, але й тил. Під час свого наступу від Кам'янця Подільського й до лінії ЛІчинець — Шаргород — Мурафа, 3-тя дивізія перемогла вже 14 різних ворожих частин, але на їх місце прибували все нові й нові; крім того, червона армія приймала все більш організовані форми й ставала щораз більш відпорною силою, здібною до маневрування. Хоч у тих часах чисельний склад полку, дивізії і т. д. не відповідав назві (був значно менший), та все ж, сили червоних на фронті 3-ої дивізії доходили до 4 500 багнетів, 30 гармат і 5 бронепотягів, на кажучи вже про численну кількість легких і тяжких скоросгрілів.
Ось у такому скрутному становищі опинилася 3-тя дивізія напередодні виконання нових завдань. Наші невдачі на Проскурівському фронті та 2-ої дивізії під Жмеринкою, становище це ще більш ускладнювали.
Розділ XVIII
Найближчі завдання дивізії. Здобуття станції й с. Рахни та м. Джурин
На 15-го червня штаб армії УНР дав Комдиву 3 дуже просту директиву, а саме: "Надається Комдиву 3 повна ініціятива оперативних ділань, що їх завданням мав бути забезпечення правого крила Проскурівської групи від ворожого наступу зі сходу і прикриття Могилівського району".
З виходом 3-ої дивізії на лінію Лучинець — Шаргород — Мурафа, вона опинилася у 20 кілометрів від залізниці Жмеринка — Одеса і 60 кілометрів від станції Вапнярка. Вапнярський залізничий вузол був поважною стратегічною базою для ворога, що займав позиції проти 3-ої дивізії. Така ситуація накладала на дивізію наступні найближчі завдання:
1. Перервати залізничне сполучення поміж Жмеринкою й Вапняркою і тим самим — зв'язок між двома ворожими групами: Жмеринською і Вапнярською. Виконання цього завдання полегшувало не тільки становище самої 3-ої дивізії, але також і 2-ої (Запорізька Січ), під час її наступу на Жмеринку.
2. Здобути станцію Вапнярку і у той спосіб ліквідувати Вапнярську залізничну базу червоних.
3. Зайняти м. Могилів і звільнити його район від регулярних червоних частин і різних большевицьких банд.
Для виковання повищих завдань, частини 3-ої дивізії одержали наступний наказ: 7-ий Синій полк — відпочинок у м. Мурафа, зі збільшеною розвідкою в напрямку на станцію Рахни; 8-ий Чорноморський полк — зайняти м. Джурин. 9-ий Стрілецький полк — вирушити з м. Лучинця до м. Могилева і очистити його район від регулярних і нерегулярних ворожих частин. Комундирові 9-го Стрілецького полку, полк Шандрукові, надається повна ініціатива щодо виконання цього завдання. Кінному полкові зайняти м. Могилів, стати в місті тимчасовою залогою, з охороною доступів до нього, нав'язати контакт з румунською владою з метою виміни цукру на потрібну нам амуніцію.