Після захоплення 9-им Стрілецьким полком с. Дмитрашівка, 3-я дивізія знову рушила вперед. 8-й Чорноморський полк перейшов до наступу з району ст. Крижопіль на південь, як і передтим, вздовж залізниці. Поволі, з безпереривними боями, Чорноморці здавлюють спротив червоних на шляху свого наступу, захоплюють станцію Попелюхи й наближаються до ст. Рудниця. На протязі кількох діб іде завзятий бій з ворогом, що вперто боронить станцію. Нарешті, ціною важких втрат, Чорноморці вибивають червоних зі станції Рудніщя. І знову найтяжча втрата полку й дивізії: в бою смертельно поранено славетного командира 8-ого Чорноморського полку, полк. Євгена Царенка, коли він повів свій полк до останньої рішучої атаки. Безмежно хоробрий, талановитий командир, завжди опанований і зрівноважений в боях, люблений всім своїм полком і безапеляційний авторитет для Чорноморців, був поцілений кулею в груди. Я поспішна на місце бою, щоб відвідати героїчного полк. Царенка, що його вже відвозили в тил. Останній побратимський стиск руки й поцілунок. З невимовним жалем і найглибшим сумом, попрощав я назавжди свого незабутнього побритими. Полковник Царенко, після коротких передсмертних страждань, помер у шпиталі в м. Винниці, де лікувався ранений перед тим полк. Вишнівський. Ця невіджалувана втрата вкрила всю дивізію безмежною жалобою. Тимчасово виконуючим обов'язки к-ра Чорноморського полку став сотник Любимець.
Наступ: 8 п. — на Попелюхи, ст. Рудниця, 7 п. — на Безштанково, 9 п. — на ст. Кодима. 17-го серпня 1919 р.
Завдання 9-го Стрілецького полку, після захоплення ним с. Дмитрашівка, допомогти Синім здобути м. Піщанка, стало неактуальним, бо Синій полк дав собі раду сам. З огляду на це, 9-му полкові наказано вирушити до ст. Кодима й обхідним маневром заатакуватн тил червоних із півдня, щоб допомогти 8-ому Чорноморському полкові, що в наступі на станцію Кодима зустрів великий опір піхоти й броневиків ворога. К-ир 9-го полку, полк. П. Шандрук, під час Вапнярської операції, погодився обняти становище к-ра Рекруцького полку в Камянці, а з того часу командиром Стрільців, замість нього, став полк. Мацак. Був це доблесний кадровий старшина, але тяжке поранення його під час першої світової війни стало для нього перешкодою до активности.
Простір поміж Піщанкою, Дмитрашівкою й залізницею, як рівнож далі на південь, був покритий лісами, з рідкими проселочними дорогами, що вели до станції Кодима. Вирушивши з с. Дмитрашівка, 9-й полк мусів пройти до 25 кілометрів, щоб підійти до ст. Кодима з півдня, тому полк. Мацак вирішив зупинити полк у лісі, за кілька кілометрів до станції, щоб дати полкові відпочинок перед наступом, що його він планував розпочавти наступним ранком. Усе було б гаразд, якби він був забезпечив полк охороною й вислав розвідку в напрямку станції. Полк. Мацак занедбав цю конечну акцію, бо безпідставно чув себе безпечним у лісі, в кількакілометровій віддалі від станції, й тому не знав, що вночі на станції Кодима висадився новий піхотний десант червоних із Одеси. Очевидно розвідка ворога була доброю, бо він довідався, що в лісі ночує "петлюрівська" частина. Маскуючись лісом, червоний десант зненацька заатакував 9-й Стрілецький полк. Розпочався тяжкий для заохочених Стрільців нічний бій у лісі. Червоні й Стрільці перемішалися і бій провадився окремими розпорошеними групами. Полк. Мацак втратив керування полком. Окремі групи, під командою витривалих старшин, пробивалися на власну руку в напрямку с. Дмитрашівка, щоб вийти а лісу на відкрите поле. Серед тих старшим особливо відзначився полк. Чміль. Про відступ Стрільців не було вже змоги повідомити 7-й Синій полк, бо між ним і Стрілецьким полком прорвалася ворожа піхота, загрожуючи тилу Синіх.
Пригадуються епізод із першої світової війни, коли російську армію ген. Самсонова розбито німцями в лісах Східньої Прусії. У такій власне ситуації й опинився 9-ий Стрілецький полк. Жадних донесень від нього до штабу дивізії не поступало й тому не було відомо, що саме сталося з цим полком.
Тут іще раз дошкулив брак дивізійної кінноти, що став на перешкоді до підтримання зв'язку між штабом дивізії й полками. Польовий штаб дивізії влаштував свій обсерваційний пункт на окраїні м. Піщанка, де сходилися лісні дороги. З нього можна було спостерігати поле в районі с. Дмитрашівка. Коли штаб чекав на донесення, несподівано в лісу вискочило двох кіннотників на вкритих піною конях. Були це адьютант 9-ого Стрілецького полку, сот. Ліницький, із своїм ординарцем. Від нього штаб нарешті довідався про скрутне становище полку. Я негайно передав через нього наказ полк. Мацакові вивести його полк із лісу. Не встиг був сот. Ліницький далеко від'їхати, як зауважено також двох кіннотчиків, що наближалися з боку с. Дмитрашівка. Був це вже сам к-ир 9-ого полку, полк. Мацак. Цілковито фізично знесилений і вкрай поденервований, він, ледве злізши з коня, відрапортував про ту ситуацію, що в ній був опинився довірений йому полк. Його пояснення різнилося своїм змістом від докладу адьютанта полку, бо не мало трагічного характеру: після скомплікованого бою в лісі розпорошених груп полку, пощастило вивести їх із лісних просторів без великих втрат. Дійсно, незабаром іа лісу, на південь від с. Дмитрашівка, вийшла колона піхоти, на чолі з полк. Чмілем. Під час відступу 9-го полку, його батерію, під командою сот. Зарицького, заатаковано червоною кіннотою, але батерія відбила атаку, змасакрувавши її прямою наводкою. Полк, під тимчасовою командою полк. Чміля, повернувся до с. Дмитрашівка, а батерія зайняла позиції в полі, на захід від с. Дмитрашівка. Полк. Мацак, передавши командування полком, від'їхав у запіяля лікуватися, але незабаром повернувся і знову обняв командування полком. Тим часом полк. Чміль приводив полк до порядку.