— Що відбувається?
І, ніби за помахом чарівної палички, магія розсіялася. Бабі прибрала руку й підвелася.
— Що то було?
— Я звідки знаю? Іди сюди. — Степ обійняв її й притягнув до себе.
Ще один шум. Щось розбилося.
— Ні, чорт забирай, там відбувається щось лихе! — Бабі зіскочила з ліжка.
Розгладила на собі спідницю, застібнула кофтинку й вибігла з кімнати. Степ безсило впав на ліжко, розкинувши руки.
— А йди ти під три чорти, Полло!
Потім застібнув на собі джинси, вдягнув футболку й також пішов туди. Коли зазирнув до вітальні, не повірив своїм очам.
— Що ви, бляха, робите?
Там були всі. Кролик та Гак борюкалися на килимі. Поряд із ними валявся скинутий торшер. Малюк сидів з ногами на дивані, хрумтів чипсами й дивився «Colpo grosso»57. Луконе тримав хлопчика у себе на колінах і давав йому затягуватися цигаркою з марихуаною.
— Диви, Степе! Диви, яка у нього пика — малий узагалі в шоці!
Бабі як фурія налетіла на Луконе, вихопила цигарку з його рук і загасила її в попільничці.
— Геть! Геть звідси! Негайно!
Почувши крики, з кухні вийшли також Даріо і ще один хлопець з пивом у руках. Потім підійшов Сицилієць, обіймаючи свою дівчину. Їхні обличчя були розчервонілими. Степ подумав, що вони, мабуть робили те, до чого він та Бабі навіть не намагались дійти. Щасливі!
Бабі почала виштовхувати всіх за двері.
— Вимітайтеся звідси… Геть!
Бабі їх тягла, а вони весело дозволяли їй це робити, принагідно зчиняючи ще більший хаос. Степ кинувся їй на допомогу.
— Гайда, хлопці, йдіть звідси.
Останнім вони виштовхали Полло.
— З тобою ми пізніше поговоримо.
— Та я тільки Луконе покликав, це його вина, якщо він попередив усіх інших!
— Мовчи вже! — Степ піддав йому ногою по сідницях і викинув за двері.
Потім заходився допомагати Бабі з прибиранням.
— Дивися, дивися, що накоїли ці вандали! — показала йому на розбитий торшер, залитий пивом диван, розкидані повсюди чипси.
На очах у Бабі бриніли сльози. Степ не знав, що сказати. Обійняв її.
— Вибач. Я допоможу тобі все помити.
— Ні, дякую, я сама.
— Ти сердишся?
— Ні, але буде краще, якщо ти підеш. Скоро повернуться батьки.
У дверях Степ обернувся востаннє:
— Ти упевнена, що не хочеш, аби я допоміг?
— Упевнена.
Вони швидко поцілувалися. Потім вона зачинила двері. Степ зійшов сходами. Роззирнувся навколо. Нікого. Сів на мотоцикл і завів його. У цю мить з-поза машини вистрибнула вся зграя. Ніч почула їхнє хорове: «Класний нянь, ги-ги-ги!» І оплески. Степ притьмом зістрибнув з мотоцикла й погнався за Полло.
— Ой, я тут ні до чого! Це вина Луконе! З нього і питай!
— Срака-байрака, я тебе зарию!
— Та ти ж однак там ніц не робив. Нудьгував там!
Продовжували ганятися вулицею туди-сюди під регіт усіх інших та цікаві погляди котрогось із мешканців, що не хотіли спати.
Бабі зібрала рештки розбитого абажура, викинула їх у смітник, потім помила підлогу й відтерла плями з дивана. Відтак, змучена, роззирнулася довкола. «Зрештою, могло бути й гірше. Скажу, що абажур розбився, коли я гралася з Джуліо».
Хлопчик однак не зміг би цього заперечити, бо міцно спав, цілковито під дією марихуани.
56 Альдо Біскарді — спортивний журналіст, ведучий кількох телепрограм у 1980–1990-х роках.